- •Для складання заліку з навчальної дисципліни Цивільний захист
- •1. Сутність Женевських конвенцій у сфері цивільного захисту.
- •2. Вимоги Конституції України, законодавчо-правових документів у сфері цивільного захисту.
- •3. Призначення та основні завдання Єдиної державної системи запобігання і реагування на нс техногенного і природного характеру.
- •4. Склад Єдиної державної системи запобігання і реагування на нс техногенного і природного характеру і функції її органів.
- •5. Сили і засоби Єдиної державної системи запобігання і реагування на нс техногенного і природного характеру.
- •6. Режими функціонування Єдиної державної системи запобігання і реагування на нс техногенного і природного характеру.
- •7. Місце і роль цз в державній системі цивільного захисту. Сили цз.
- •8. Організація цз на об’єкті господарювання.
- •9. Визначення та класифікація нс за походженням та територіальним поширенням. Причини виникнення нс.
- •10. Нс техногенного характеру в разі аварії на вибухо-пожежонебезпечних об’єктах.
- •11. Характеристика осередків ураження (оу) при вибухах і пожежах.
- •12. Характеристика зон радіоактивного зараження (забруднення) місцевості, за їх розмірами, ступенем руйнівної дії, ураження людей та забруднення навколишнього середовища.
- •13. Характеристика осередків хімічного зараження (забруднення) місцевості, за їх розмірами, ураження людей та забруднення навколишнього середовища.
- •14. Характеристика землетрусу. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •15. Характеристика бурі (урагану, смерчу). Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •16. Характеристика повені. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •17. Характеристика лісової пожежі. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •18. Характеристика торф’яної пожежі. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •19. Характеристики осередку ураження при застосуванні ядерної зброї. Вражаючі фактори, їх параметри та наслідки дій. Способи захисту людей.
- •20. Принципи організації захисту населення і території під час нс. Розкрити сутність принципів.
- •21. Основні способи захисту населення. Сутність укриття у захисних спорудах. Характеристика захисних споруд.
- •22. Основні способи захисту населення. Розкрити сутність евакуації. Евакуаційні органи, їх функції.
- •23. Способи та системи оповіщення населення при нс. Порядок надання інформації у сфері цивільного захисту. Дії населення з отриманням інформації про нс.
- •24. Забезпечення техногенної безпеки на об’єкті господарювання, як складової частини цивільного захисту.
- •25. Способи підвищення стійкості роботи промислових об’єктів. Забезпечення надійного захисту та життєзабезпечення виробничого персоналу.
- •26. Способи захисту виробничих фондів, технологічного обладнання, виробничих будівель і споруд від вражаючих факторів нс.
18. Характеристика торф’яної пожежі. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
Найшла в інеті (не за вказаними на початку файлу лінками), але якшо хто найде шось більш адекватне, то доповніть
Підземна або торф'яна пожежа - пожежа, що виникає в торф'яному шарі, що знаходиться в грунті на глибині від декількох десятків сантиметрів до десятків метрів.
Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються за шаром торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1–0,5 м/хвилину, виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які вигоріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горіння може тривати довгий час навіть зимою під шаром ґрунту.
Торф горить повільно на всю глибину його залягання. Торф'яні пожежі охоплюють великі площі і важко піддаються гасінню, коли горить шар торфу значної товщини. Торф може горіти в усіх напрямках, незалежно від напрямку і сили вітру.
Таблиця 4.4. Характеристика лісових і торф’яних пожеж
Види пожеж |
Швидкість поширення, м/хв |
|
|
|
Слабка |
Середня |
Сильна |
Торф’яна (глибина прогорання, м) |
До 0,25 |
До 0,5 |
Більше 0,5 |
Низова лісова |
До 1 |
1–3 |
3 і більше |
Верхова лісова |
До 3 |
3–100 |
100 і більше |
Гасіння підземних пожеж здійснюється в більшості випадків двома засобами. При першому засобі навколо торф’яної пожежі на відстані 8–10 м від її кромки копають траншею глибиною до мінералізованого шару ґрунту або до рівня ґрунтових вод і заповнюють її водою. При другому засобі влаштовують навколо пожежі смугу, яка насичена розчинами хімікатів. Спроби заливати підземну пожежу водою успіху не мали.
19. Характеристики осередку ураження при застосуванні ядерної зброї. Вражаючі фактори, їх параметри та наслідки дій. Способи захисту людей.
Характеристика осередку ядерного ураження. Під час ядерного вибуху на місцевості утворюється осередок ядерного ураження – територія, в межах якої внаслідок дії уражальних факторів сталися масові ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин, руйнування і пошкодження будівель і споруд, завали, пожежі, зараження і затоплення місцевості.
Межа ОУ проходить через точки на місцевості, де надмірний тиск у фронті УХ становив 10 кПа.
Залежно від характеру руйнування та обсягу рятувальних і аварійно-відновлювальних робіт осередок ядерного ураження поділяють на зони повного, сильного, середнього і слабкого руйнування.
Радіуси зон руйнувань осередку ядерного ураження залежать від потужності вибуху q, виду вибуху, характеру забудови, рельєфу місцевості та інших чинників. Площу осередку для рівнинної місцевості обчислюють як площу кола за формулою, км2:
S = pR2,
де R – відстань (радіус) від центру вибуху до межі осередку ядерного ураження, де надмірний тиск становить 10 кПа, км (знаходимо в дод. 1 для заданої потужності боєприпаса і виду вибуху).
Осередок ядерного ураження характеризується складними пожежними умовами. В осередку виділяють такі зони пожеж: окремих пожеж, суцільних пожеж і зона пожеж у завалах.
Зона окремих пожеж охоплює район, в якому пожежі в окремих будівлях і спорудах розосереджені по району. Для неї характерні такі світлові імпульси: на зовнішній межі – 100–200 кДж/м2, на внутрішній – 400–600 кДж/м2 залежно від потужності ядерного вибуху (нижні значення відповідають потужності до 100 кт, верхні – 500 кт і більше). Радіуси зон пожеж визначають за дод. 8.
Зона суцільних пожеж – територія, де під упливом світлового імпульсу виникають пожежі більш ніж у 50 % будівель і споруд – протягом 1–2 год вогонь поширюється на переважну більшість будівель, розташованих у цьому районі, і утворюється суцільна пожежа, коли вогнем охоплено більше 90 % будівель. Можливий вогненний шторм. Для зони суцільних пожеж характерні світлові імпульси 400–600 кДж/м2 і більше. Вона охоплює велику частину території зони сильного руйнування, всю зону середнього і частину зони слабкого руйнування осередку ядерного ураження.
Вогненний шторм – це особливий вид суцільної пожежі на значній території (1,5–2 км2). Стовп вогню здіймається на висоту до 5 км, виникає ураганний вітер, спрямований до центру пожежі.
Зона пожеж у завалах поширюється на частину зони сильних руйнувань і всю зону повного руйнування осередку ядерного ураження. Для цієї зони характерне сильне задимлення і тривале (до декількох діб) горіння в завалах, інтенсивне виділення продуктів неповного згоряння і токсичних речовин.
Характеристику пожежної обстановки в районах міської і виробничої забудови залежно від ступеня вогнестійкості будівель, категорій пожежної небезпеки виробництва і ступеня руйнування (надмірного тиску у фронті УХ ядерного вибуху) визначають за табл. 4.7.
В осередку ядерного ураження існує сильне радіоактивне зараження на площі сектора в напрямку дії вітру, що становить 12–15 % площі. Більша частина зони зараження виходить за межі ОУ, і її загальна площа перевищує площу цього осередку у 25–30 разів.
Обстановка в осередку ядерного ураження ускладнюється діями вторинних уражальних факторів: катастрофічні затоплення місцевості водою внаслідок руйнування греблі ГЕС, хімічне зараження місцевості та атмосфери, якщо зруйнований хімічнонебезпечний об’єкт, радіоактивне зараження при руйнуванні АЕС тощо.
У деяких випадках наслідки дії вторинних уражальних факторів значно перевищують дії первинних.