- •Для складання заліку з навчальної дисципліни Цивільний захист
- •1. Сутність Женевських конвенцій у сфері цивільного захисту.
- •2. Вимоги Конституції України, законодавчо-правових документів у сфері цивільного захисту.
- •3. Призначення та основні завдання Єдиної державної системи запобігання і реагування на нс техногенного і природного характеру.
- •4. Склад Єдиної державної системи запобігання і реагування на нс техногенного і природного характеру і функції її органів.
- •5. Сили і засоби Єдиної державної системи запобігання і реагування на нс техногенного і природного характеру.
- •6. Режими функціонування Єдиної державної системи запобігання і реагування на нс техногенного і природного характеру.
- •7. Місце і роль цз в державній системі цивільного захисту. Сили цз.
- •8. Організація цз на об’єкті господарювання.
- •9. Визначення та класифікація нс за походженням та територіальним поширенням. Причини виникнення нс.
- •10. Нс техногенного характеру в разі аварії на вибухо-пожежонебезпечних об’єктах.
- •11. Характеристика осередків ураження (оу) при вибухах і пожежах.
- •12. Характеристика зон радіоактивного зараження (забруднення) місцевості, за їх розмірами, ступенем руйнівної дії, ураження людей та забруднення навколишнього середовища.
- •13. Характеристика осередків хімічного зараження (забруднення) місцевості, за їх розмірами, ураження людей та забруднення навколишнього середовища.
- •14. Характеристика землетрусу. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •15. Характеристика бурі (урагану, смерчу). Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •16. Характеристика повені. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •17. Характеристика лісової пожежі. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •18. Характеристика торф’яної пожежі. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •19. Характеристики осередку ураження при застосуванні ядерної зброї. Вражаючі фактори, їх параметри та наслідки дій. Способи захисту людей.
- •20. Принципи організації захисту населення і території під час нс. Розкрити сутність принципів.
- •21. Основні способи захисту населення. Сутність укриття у захисних спорудах. Характеристика захисних споруд.
- •22. Основні способи захисту населення. Розкрити сутність евакуації. Евакуаційні органи, їх функції.
- •23. Способи та системи оповіщення населення при нс. Порядок надання інформації у сфері цивільного захисту. Дії населення з отриманням інформації про нс.
- •24. Забезпечення техногенної безпеки на об’єкті господарювання, як складової частини цивільного захисту.
- •25. Способи підвищення стійкості роботи промислових об’єктів. Забезпечення надійного захисту та життєзабезпечення виробничого персоналу.
- •26. Способи захисту виробничих фондів, технологічного обладнання, виробничих будівель і споруд від вражаючих факторів нс.
14. Характеристика землетрусу. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
Землетруси – підземні поштовхи і коливання земної поверхні – бувають тектонічні, вулканічні, обвальні, спричинені падінням метеоритів та ін. Найчастіше відбуваються тектонічні землетруси, пов’язані з горотворними процесами і розривами земної кори, у результаті чого утворюється енергія величезної сили.
Щорічно на Землі відбувається більше 100 тис. тектонічних землетрусів, але не всі вони небезпечні. До десяти землетрусів на рік мають катастрофічний характер з утворенням складних осередків ураження. За кілька секунд руйнуються і затоплюються міста, руйнуються і деформуються будинки і споруди, комунально-енергетичні мережі, виникають пожежі, люди опиняються під завалами. Основний уражальний фактор землетрусу – сейсмічна хвиля (пружні коливання земної кори). Осередок землетрусу (відповідний об’єм у товщі Землі, що є джерелом землетрусу) називають гіпоцентром. Поверхню землі над гіпоцентром називають епіцентром, область навколо якого зазнає найсильніших поштовхів. Від осередку по твердому тілу землі розходяться сейсмічні хвилі: повздовжні, поперечні й поверхневі
Основні параметри землетрусу.
1. Магнітуда (М) характеризує загальну енергію землетрусу, її вимірюють за шкалою Ріхтера (у межах від 0 до 9 балів). Запропонована американським вченим Ч. Ріхтером у 1935 р., магнітуда являє собою десятковий логарифм максимальної амплітуди зміщення земної кори (lmax) за сейсмографом (в мікронах) на відстані 100 км від епіцентру землетрусу:M = lg(lmax).
2. Глибина осередку землетрусу – положення центру осередку (гіпоцентру) відносно поверхні Землі – може бути в межах від 0 до 700 км. Чим більша глибина, тим на більшу відстань поширюються сейсмічні хвилі.
3. Сила землетрусу (інтенсивність енергії) – енергія коливань на поверхні землі – вимірюється за міжнародною шкалою MSK-64 у балах від 1 до 12. Землетрус силою 1 бал – непомітний, 2 – дуже слабкий, 3 – слабкий, 4 – помірний, 5 – досить сильний, 6 – сильний, 7 – дуже сильний, 8 – руйнівний, 9 – спустошувальний, 10 – знищувальний, 11 – катастрофічний, 12 – сильно катастрофічний.
Осередки ураження утворюються, якщо сила землетрусу становить 5 балів і більше. Залежно від сили і ступеня руйнування в осередку землетрусу умовно виділяють 4 зони: слабких, середніх, сильних і повних руйнувань.
Співвідношення наслідків землетрусів з наслідками вибухів залежно від надмірного тиску ΔРф дозволяють прогнозувати можливу обстановку і вести роботи щодо підвищення стійкості будинків і споруд, організації захисту людей і рятувальних робіт, підвищення безпеки життєдіяльності в умовах НС. Також для прогнозування можна використовувати таблиці дод. 2, що стосується УХ (ударна хвиля).
Під час землетрусів утворюються повздовжні, поперечні та поверхневі хвилі, що поширюються від гіпоцентра. Повздовжні сейсмічні хвилі мають найбільшу швидкість (6–8 км/с) і відчуваються передусім на поверхні землі. Поперечні хвилі поширюються у напрямку, перпендикулярному до повздовжніх, і мають швидкість у 2–3 рази меншу. Повздовжні й поперечні хвилі спричиняють руйнування на середній відстані, а поверхневі хвилі – в дальній зоні від епіцентра. Швидкість поширення поверхневих хвиль становить 1–1,2 км/с.
Інтенсивність (сила) землетрусу на поверхні землі І, що характеризує ступінь руйнування, залежить від глибини осередку h, магнитуди М, складу ґрунту, її визначають за формулами, у балах:– в епіцентрі I0=1,5M-3,5lg h+3; – на відстані IR=1,5M-3,5lg (R2-h2)0,5+3 , де h – глибина гіпоцентра, км; R – відстань до епіцентра, км; М – магнітуда, за шкалою Ріхтера (0–9), балів.
Енергію землетрусу визначають за формулою, Дж, Е=10(4+1,6М) .
Прояви землетрусу поділяються на дві фази:– перша фаза – час прибуття повздовжніх хвиль, коли відчуваються поштовхи і будинки одержують незначні руйнування;– друга фаза – час приходу поверхневих сейсмічних хвиль. Саме друга фаза визначає ступінь руйнування об’єкта. Інтервал між фазами становить 30–60 с, що дозволяє провести екстрені заходи захисту.
Заходи щодо захисту від наслідків землетрусів поділяють на попередні і дії під час землетрусу.Попередні заходи захисту від землетрусів такі:– сейсмостійке будівництво;
– нейтралізація джерел підвищеної небезпеки;– підготовка служб рятування і ліквідації наслідків землетрусу;– наявність у кожному будинку запасів продуктів, води на 3–5 діб, аптечок;– навчання населення правилам поведінки під час землетрусів.
З початком землетрусу люди, які перебувають у будинках до другого поверху, повинні терміново (за 25–50 с) залишити приміщення і вийти на відкрите місце. У разі неможливості покинути будинок – вимкнути світло, газ, воду і стати в прорізі дверей або капітальних внутрішніх стін. Після припинення підземних поштовхів залишити приміщення (ліфтом користуватись заборонено). На вулиці відійти подалі від будинків і споруд, стовпів і ліній електропередач. Перебуваючи в автомобілі, негайно зупинитись у безпечному місці та перечекати поштовхи