17. Характеристика лісової пожежі. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.

Пожежа – це горіння, що поширюється стихійно. Уражальними факторами пожежі є теплове випромінення і токсична дія продуктів горіння. Основні параметри уражальних факторів – температура, °С, та концентрація токсичних речовин, мг/л. Висока температура викликає займання всього, що існує в районі пожежі; задимленість подразнює слизові оболонки людей і тварин і викликає отруєння окисом вуглецю (СО).

Територію, на якій виникла або поширюється пожежа, називають зоною пожежі, а місце її виникнення – осередком пожежі.

Лісові пожежі бувають трьох видів:

– низова, коли горить сухий трав’яний покрив, лісова підстилка, сушняк; висота вогню сягає 0,5–1,5 м; швидкість поширення – від декількох сот метрів до 6 км/год;

– верхова, коли горить весь ліс зі споду до верху або тільки верхівки дерев (розвивається з низової); поширюється стрибками або суцільною стіною зі швидкістю від декількох сот метрів до 25 км/год;

– торф’яна (підземна), коли горить торф на глибині. Вогонь поширюється зі швидкістю кілька метрів на добу товщею торфу, що залягає на глибині до 6–7 м.

За швидкістю поширення вогню лісові і торф’яні пожежі поділяють на три категорії: сильні, середньої сили і слабкі (табл. 4.4).

Таблиця 4.4. Характеристика лісових і торф’яних пожеж

Види пожеж	Швидкість поширення, м/хв
	Слабка	Середня	Сильна
Торф’яна (глибина прогорання, м)	До 0,25	До 0,5	Більше 0,5
Низова лісова	До 1	1–3	3 і більше
Верхова лісова	До 3	3–100	100 і більше

Лісові пожежі за характером поширення та охоплення площі поділяють на зони окремих, масових і суцільних пожеж.

Зона окремих пожеж характеризується виникненням незначної кількості окремих розосереджених на площі пожеж.

Зона масових пожеж – сукупність окремих пожеж, що виникли одночасно.

Зона суцільних пожеж характеризується швидким розвитком і поширенням, високою температурою, задимленістю і загазованістю, небезпечними для життя. Проїзд через зону неможливий.

Захист людей і матеріальних цінностей у зоні лісових (торф’яних) пожеж забезпечується завчасною їх евакуацією, вивезенням у безпечні місця та активною боротьбою з пожежею (гасіння, локалізація) .

Виходити із зони лісової пожежі треба в напрямку, протилежному вітру, використовуючи відкриті ділянки – галявини, просіки, дороги, річки. Місце для відпочинку вибирати не ближче ніж за 400 м від локалізованої пожежі.

Конфігурація великої суцільної пожежі нестійка і залежить від напрямку та сили вітру, наявності ділянок з горючим матеріалом, водних та інших перешкод.

Підземна пожежа не проявляється відкритим вогнем. Дуже важко виявити, де проходить межа пожеж, і тому існує небезпека провалювання людей, техніки на ділянках, де під землею вигорів торф. Безпечними бувають місця уздовж берегів річок, зволожених канав, на дорогах.