- •Для складання заліку з навчальної дисципліни Цивільний захист
- •1. Сутність Женевських конвенцій у сфері цивільного захисту.
- •2. Вимоги Конституції України, законодавчо-правових документів у сфері цивільного захисту.
- •3. Призначення та основні завдання Єдиної державної системи запобігання і реагування на нс техногенного і природного характеру.
- •4. Склад Єдиної державної системи запобігання і реагування на нс техногенного і природного характеру і функції її органів.
- •5. Сили і засоби Єдиної державної системи запобігання і реагування на нс техногенного і природного характеру.
- •6. Режими функціонування Єдиної державної системи запобігання і реагування на нс техногенного і природного характеру.
- •7. Місце і роль цз в державній системі цивільного захисту. Сили цз.
- •8. Організація цз на об’єкті господарювання.
- •9. Визначення та класифікація нс за походженням та територіальним поширенням. Причини виникнення нс.
- •10. Нс техногенного характеру в разі аварії на вибухо-пожежонебезпечних об’єктах.
- •11. Характеристика осередків ураження (оу) при вибухах і пожежах.
- •12. Характеристика зон радіоактивного зараження (забруднення) місцевості, за їх розмірами, ступенем руйнівної дії, ураження людей та забруднення навколишнього середовища.
- •13. Характеристика осередків хімічного зараження (забруднення) місцевості, за їх розмірами, ураження людей та забруднення навколишнього середовища.
- •14. Характеристика землетрусу. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •15. Характеристика бурі (урагану, смерчу). Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •16. Характеристика повені. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •17. Характеристика лісової пожежі. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •18. Характеристика торф’яної пожежі. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
- •19. Характеристики осередку ураження при застосуванні ядерної зброї. Вражаючі фактори, їх параметри та наслідки дій. Способи захисту людей.
- •20. Принципи організації захисту населення і території під час нс. Розкрити сутність принципів.
- •21. Основні способи захисту населення. Сутність укриття у захисних спорудах. Характеристика захисних споруд.
- •22. Основні способи захисту населення. Розкрити сутність евакуації. Евакуаційні органи, їх функції.
- •23. Способи та системи оповіщення населення при нс. Порядок надання інформації у сфері цивільного захисту. Дії населення з отриманням інформації про нс.
- •24. Забезпечення техногенної безпеки на об’єкті господарювання, як складової частини цивільного захисту.
- •25. Способи підвищення стійкості роботи промислових об’єктів. Забезпечення надійного захисту та життєзабезпечення виробничого персоналу.
- •26. Способи захисту виробничих фондів, технологічного обладнання, виробничих будівель і споруд від вражаючих факторів нс.
17. Характеристика лісової пожежі. Вражаючі фактори та їх параметри, наслідки дій на навколишнє середовище і людей.
Пожежа – це горіння, що поширюється стихійно. Уражальними факторами пожежі є теплове випромінення і токсична дія продуктів горіння. Основні параметри уражальних факторів – температура, °С, та концентрація токсичних речовин, мг/л. Висока температура викликає займання всього, що існує в районі пожежі; задимленість подразнює слизові оболонки людей і тварин і викликає отруєння окисом вуглецю (СО).
Територію, на якій виникла або поширюється пожежа, називають зоною пожежі, а місце її виникнення – осередком пожежі.
Лісові пожежі бувають трьох видів:
– низова, коли горить сухий трав’яний покрив, лісова підстилка, сушняк; висота вогню сягає 0,5–1,5 м; швидкість поширення – від декількох сот метрів до 6 км/год;
– верхова, коли горить весь ліс зі споду до верху або тільки верхівки дерев (розвивається з низової); поширюється стрибками або суцільною стіною зі швидкістю від декількох сот метрів до 25 км/год;
– торф’яна (підземна), коли горить торф на глибині. Вогонь поширюється зі швидкістю кілька метрів на добу товщею торфу, що залягає на глибині до 6–7 м.
За швидкістю поширення вогню лісові і торф’яні пожежі поділяють на три категорії: сильні, середньої сили і слабкі (табл. 4.4).
Таблиця 4.4. Характеристика лісових і торф’яних пожеж
Види пожеж |
Швидкість поширення, м/хв |
|
|
|
Слабка |
Середня |
Сильна |
Торф’яна (глибина прогорання, м) |
До 0,25 |
До 0,5 |
Більше 0,5 |
Низова лісова |
До 1 |
1–3 |
3 і більше |
Верхова лісова |
До 3 |
3–100 |
100 і більше |
Лісові пожежі за характером поширення та охоплення площі поділяють на зони окремих, масових і суцільних пожеж.
Зона окремих пожеж характеризується виникненням незначної кількості окремих розосереджених на площі пожеж.
Зона масових пожеж – сукупність окремих пожеж, що виникли одночасно.
Зона суцільних пожеж характеризується швидким розвитком і поширенням, високою температурою, задимленістю і загазованістю, небезпечними для життя. Проїзд через зону неможливий.
Захист людей і матеріальних цінностей у зоні лісових (торф’яних) пожеж забезпечується завчасною їх евакуацією, вивезенням у безпечні місця та активною боротьбою з пожежею (гасіння, локалізація) .
Виходити із зони лісової пожежі треба в напрямку, протилежному вітру, використовуючи відкриті ділянки – галявини, просіки, дороги, річки. Місце для відпочинку вибирати не ближче ніж за 400 м від локалізованої пожежі.
Конфігурація великої суцільної пожежі нестійка і залежить від напрямку та сили вітру, наявності ділянок з горючим матеріалом, водних та інших перешкод.
Підземна пожежа не проявляється відкритим вогнем. Дуже важко виявити, де проходить межа пожеж, і тому існує небезпека провалювання людей, техніки на ділянках, де під землею вигорів торф. Безпечними бувають місця уздовж берегів річок, зволожених канав, на дорогах.