8.6 Економічна оцінка конструкції машин

Основним показником порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень є мінімум приведених витрат.

Річний економічний ефект визначається у вигляді різниці початкових і проектних приведених витрат по порівнюваних варіантах.

Э_г = [(С₁+Е_нК₁) – (С₂+ Е_нК₂)]×N₂

де N₂ — річний об'єм роботи по проектуванню машин;

Е_н — нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень (0,15);

К₁ і К₂ — питомі капіталовкладення відповідно старого і нового варіантів, грн./шт.

С₁ і С₂ - собівартість верстата, відповідно старого і нового варіанту, грн./шт.

Для визначення економії, що отримується в результаті спеціалізації і централізації виробництва нормалізованих агрегатів і вузлів необхідно зіставити собівартість уніфікованої машини з середньою собівартістю машини до уніфікації. Собівартість визначається по сумі змінних і постійних витрат на вироби до і після уніфікації.

Собівартість (у грн.) до уніфікації:

_m

Сі = ∑ (V_i× N_i + W_i)

¹

Собівартість (у грн.) після уніфікації:

С_ун = V_ун.× N_ун.+ W_ун.

де m — число машин різних типів до уніфікації;

V_i і V_ун. — змінні витрати до і після уніфікації;

N_i і N_ун. — програма до і після уніфікації;

W_i і W_ун — умовно-постійні витрати до і після уніфікації.

Змінні витрати змінюються пропорційно обсягу випуску продукції. Змінні витрати в машинобудуванні визначаються по формулі:

V = M + З_п + А + R_p + E_е + П_v

де M — матеріали;

З_п — основна заробітна плата;

R_p — витрати на ремонт;

А — амортизаційні відрахування устаткування від вартості універсального устаткування і техоснастки.

E_е — витрати на енергію;

П_v — інші змінні витрати.

Умовно-постійні витрати не знаходяться в прямій залежності від обсягу випуску продукції. До цих витрат відносяться головним чином витрати на амортизацію спеціального устаткування і оснащення, а також витрати на наладку, зарплата керівництва заводу і управлінського персоналу.

Питання для контролю

1. Зміст технічної підготовки виробництва.

2. Забезпечення технологічності конструкцій машин і вимоги до неї.

3. Суть і види стандартів.

4. Показники і методи проведення уніфікації.

5. Методи прискорення конструкторської підготовки виробництва.

6. Організація креслярського господарства.

7. Способи розмноження технічної документації.

8. Методи економічної оцінки конструкції машин.

9. Організація технологічної підготовки виробництва

9.1 Етапи технологічної підготовки виробництва

Технологічна підготовка виробництва здійснюється відповідно до вимог стандартів «Єдиної системи технологічної підготовки виробництва» (ЕСТПП) і включає великий комплекс робіт по:

1. створенню технологічних процесів;

2. вибору устаткування;

3. проектуванню оснащення;

4. нормуванню матеріальних і трудових витрат;

5. створенню технологічної документації.

Залежно від масштабу і типу виробництва ці роботи проводяться з різною мірою деталізації.

В умовах масового і великосерійного виробництва, так само як і при виготовленні одиничних екземплярів складних і дорогих машин, технологічну підготовку виробництва необхідно вести якісно, оскільки від цього залежать економічні показники.

До початку робіт технологічної підготовки виробництва здійснюється технологічний контроль креслень. Робиться це для аналізу і перевірки креслень на технологічність, правильність призначення класів точності обробки, раціональність схем зборки і так далі

Основні етапи технологічної підготовки :

1. розробка технологічних процесів, вибір методів отримання, заготівель, їх термообробки, а також схем зборки виробу.

Провідний технолог встановлює маршрут деталі (расцеховку), потім робиться розбиття на операції, установки, переходи, вибирається устаткування, інструмент, оснащення, розрахунок матеріальних і трудових норм;

2. проектування оснащення і нестандартних засобів механізації і автоматизації;

3. виготовлення технологічного оснащення (проектування і виготовлення оснащення складає 60-70 % технологічного процесу виробництва);

4. вивіряння, відладка і впровадження технології.

У багатьох випадках технологічна підготовка виробництва перевищує конструкторську у мас. вир-ві — 60-75 %

у серійному вир-ві — 50-55 % від ТВП

у одиничному вир-ві — 20-25 %