8. Організація конструкторської підготовки виробництва

8.1 Завдання і зміст технічної підготовки виробництва

Технічний прогрес примушує машинобудування освоювати усі нові види техніки і устаткування. Це призводить до необхідності вести технічну підготовку для виробництва нової продукції.

Під технічною підготовкою виробництва розуміється увесь комплекс робіт від проектування до впровадження нових машин і по вдосконаленню освоєних конструкцій машин і технологічних процесів.

Зміст технічної підготовки виробництва складається з:

а) конструкторської підготовки;

б) технологічної підготовки.

Основні завдання технологічної підготовки виробництва :

1. створення досконалих конструкцій машин з високими експлуатаційними властивостями і дешевих у виробництві;

2. розробка і впровадження прогресивної технології, широка механізація і автоматизація процесів;

3. всіляке скорочення тривалості технічної підготовки виробництва, зниження трудомісткості і вартості технічної підготовки виробництва.

Конструкторська підготовка виробництва буває:

А) позазаводська;

Б) внутрішньозаводська.

Позазаводська — проводиться галузевими проектними і НДІ інститутами і КБ.

Така підготовка ведеться зазвичай на найважливіші вироби, які випускатимуться масово або до/с.

При внутрішньозаводській підготовці роботи виконуються заводськими ОГК (серійне і одиничне виробництво).

Конструкторська підготовка підрозділяється на ряд етапів :

1. технічне завдання (ТЗ);

2. технічна пропозиція

3. ескізний проект;

4. технічний проект;

5. робочий проект.

Технічне завдання обгрунтовує доцільність створення нової машини. Наводяться початкові дані для проектування:

а) потужність;

б) маса;

в) габарити;

г) швидкість;

д) продуктивність;

е) к.п.д. і так далі

Вказується перспективна потреба в цих машинах, річний випуск. Робиться попередній економічний розрахунок. Завдання узгоджується із замовником і затверджується в установленому порядку.

Технічна пропозиція. Конструктор вивчає характеристики як вітчизняних, так і зарубіжних машин аналогічного призначення з тим, щоб проектована машина знаходилася на рівні найвищих світових досягнень в цій галузі або перевищувала його. Конструктор виходить з технічного завдання і можливих варіантів рішення задачі, з порівняльної оцінки цих рішень.

Ескізний проект. Проводиться розробка електричних і кінематичних схем, вибирається найбільш доцільне компонування. Створюються креслення загального вигляду. Уточнюється економічний ефект.

Технічний проект. Уточнюються креслення загального вигляду, кінематичні, електричні і гідравлічні схеми. Повний розрахунок усіх вузлів, деталей на міцність і надійність, вибір матеріалів і заготівель. Уточнюється економічний ефект.

Робочий проект. Деталювання з вказівкою чистоти і точності обробки, допусків, посадок. Створюються складальні креслення.

Створюється уся конструкторська документація. Представляються ТУ, встановлюються способи випробування вузлів і машини. Складаються матеріали, специфікації, паспорт машини, інструкції з експлуатації.

У одиничному і масовому виробництві конструкторська підготовка завершується, усі недоліки конструкцій виправляються в ході виробництва.

У масовому і великосерійному виробництві, після робочого проекту створюється дослідний зразок, який випробовують під навантаженням або в полігонних умовах. Створюється відомість дефектів, які потім усуваються з коригуванням усіх креслень.

Багато положень і конструкторська документація регламентуються системою стандартів конструкторської документації (ССКД.).

Стандарти ССКД покликані забезпечити:

1. можливість взаємообміну конструкторськими документами без їх переоформлення;

2. стабілізацію комплектності, щоб виключити дублювання і розробку непотрібних виробництву документів;

3. спрощення форм документів;

4. механізація обробки документів і інформації, що міститься в них;

5. поліпшення умов технічної підготовки виробництва;

6. поліпшення умов експлуатації.