1. Поняття мотивацій та зміст.

Схема мотивації

Після того, як здійснено планування та організацію управлінської діяльності, необхідно забезпечити успішне виконання роботи. З цією метою використовують мотивацію - вид управлінської діяльності, який забезпечує спонукання працівни­ків до неї.

Мотивація передбачає:

• Стимулювання за допомогою зовнішніх факторів (матеріальне й моральне стимулювання);

• Мотивування внутрішніх (психологічних) спонукань до праці.

Увага!

В обох випадках основним є зацікавленість у праці,

задоволення від трудової діяльності, потреба в тру-

довій активності.

На Заході даній управлінській функції приділяється дуже велика увага. Мотива­ція базується на двох категоріях:

• потреби (відчуття фізіологічної або психологічної нестачі чого-небудь);

• винагороди (того, що людина вважає цінним для себе).

Потреби — це усвідомлення відсутності чого-небудь, яке викликає спонукання до дії. Первинні потреби закладені генетично. Вторинні потреби, за своєю приро­дою психологічні, виробляються у ході набуття життєвого досвіду.

Оскільки потреби викликають у людини прагнення до їх задоволення, то ме­неджери мають створювати таку систему стимулів (винагород), яка давала б упе­вненість у задоволенні потреб за рахунок дій, спрямованих на досягнення цілей організації.

Винагорода - це все те, що людина вважає для себе цінним. Для стимулюван­ня роботи менеджери використовують зовнішні винагороди (підвищення по слу­жбі, грошові виплати) і внутрішні винагороди (почуття успіху, можливість само­вираження і саморозвитку, дружба і спілкування). Внутрішню винагороду дає са­ма робота. Кожній людині властива цілком визначена мотиваційна структура. Менеджер має постійно тримати в полі зору безліч різноманітних потреб персо­налу, їх вадливі інтереси. Діяльність людини визначається великою кількістю мо­тивів з різноманітними пріоритетами:

задоволення від праці, можливості саморозвитку, сприяння в одер­жанні житла та ін.

Проблема полягає в тому, що мотиви, їх пріоритети змінюються залежно від особистості робітника, завдань діяльності організації часу.

Сучасні теорії мотивації засновані на результатах психологічних досліджень і ви­ходячи із складу і структури потреб людини (рис. 1).

Протягом багатьох років робляться спроби звести мотиваційні тенденції людини в певні системи й на цій основі побудувати певні теорії. Ці теорії допомагають ме­неджерам зрозуміти істинні шаблони поведінки людей.

Мотивація - це сукупність внутрішніх і зовнішніх сил, які спонукають люди­ну до діяльності, визначають її поведінку, форми діяльності, надають цій діяльно­сті спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації.

Мотивація - це сукупність усіх мотивів, які мають вплив на поведінку люди­ни.

Задоволення потреби

Рис. 1 Схема мотивації

Важливим є питання про співвідношення “внутрішньої” і “зовнішньої” мо­тивації. Суть проблеми полягає в тому, що діяльність людини залежить як від мо­тивів, що виникають у внутрішньому світі людини, так і від мотивів, які виника­ють у відкритій її взаємодії з суб’єктами зовнішнього середовища, які продовжу­ють мотиви, що спонукають людину до певних дій.

Характерними різновидами зовнішньої мотивації є стимулювання згідно з дію­чими на підприємстві преміальним положенням, правила внутрішнього трудового розпорядку, наказами та розпорядженнями керівництва, правила поведінки тощо. Проте на практиці майже неможливо розмежувати вплив лише внутрішніх чи ли­ше зовнішніх мотивів. В одних випадках дії людини можуть бути сформовані пе­реважно внутрішньою мотивацією, а в інших - переважно зовнішньою. Може бу­ти й так, що спонукальні дії водночас формуються обома системами мотивації.

При плануванні та організації робота керівник визначає, що конкретно пови­нна виконати дана організація, коли, як і хто, на його думку, повинен це зробити. Якщо вибір цих рішень зроблений ефективно, керівник отримує можливість коор­динувати зусилля багатьох людей та реалізувати потенційні можливості групи працівників. Нажаль, керівники часто помилково вважають, якщо певна організа­ційна структура добре “працює” на папері, то вона також гарно буде “працювати в житті”. Але це далеко не так. Керівник, щоб ефективно рухатися назустріч меті, повинен координувати роботу та примушувати людей виконувати її.

Керівники втілюють свої рішення в діла, застосовуючи на практиці основні принципи мотивації. В даному контексті, тобто у відношенні управління, можна дати таке визначення:

Мотивація - це процес заохочення себе і інших до діяльності для досягнення особистих цілей та цілей організації.