3.3.2. Особливості розбирання типових сполучень
При розбиранні нарізних з'єднань слід мати на увазі, що
для виконання цієї операції необхідно прикласти крутний мо-
мент в 1,5…2,5 рази більший, ніж був прикладений при скла-
данні цього ж нового з'єднання, тому необхідно застосовувати
електро- і пневмогайковерти, замість гайкових ключів. Це також
сприяє підвищенню продуктивності розбирання.
Для розбирання з гарантованим натягом використовують
різні знімачі (універсальні і спеціальні). Наприклад, для
випресування
із
посадочних
місць
підшипників
кочення
застосовують цанговий знімник (рис. 3.2). Для розбирання
крупних вузлів використовують гвинтові і гідравлічні преси, а
також спеціальні розбиральні стенди.
Рис. 3.2. Цанговий знімник.
1 – гвинт; 2 – гайка; 3 – упор; 4 – цанга
130
Розділ 3. Технологічні процеси ремонту автомобілів
Нерухомі нероз’ємні з’єднання розбирають тільки у ви-
падку деформації з’єднаних деталей або при ушкодженні звар-
них швів. При ушкодженні клепкових з’єднань (ослаблення кле-
пок) відрубують головки клепок, відновлюють отвори і ставлять
нові клепки.
При ушкодженні зварних швів вирубують шов, виправ-
ляють деталі, розфасовують місця з’єднань і зварюють знову.
Для створення безпечних і нешкідливих умов праці
необхідно
правильно
експлуатувати
підйомно-транспортні
засоби і робочий інструмент, слідкувати за їх справністю.
3.4. Технологія очищення й миття складальних одиниць і
деталей
3.4.1. Фізико-хімічні основи видалення технологічних
забруднень
У багатьох випадках якість відновлення зношених деталей
залежить від чистоти поверхні, яка відновлюється. Так, при
зварюванні, металізації, електролітичному покритті міцність
зчеплення металу, який наноситься, залежить від попередньої
підготовки поверхні деталі, у тому числі від повноти видалення
з поверхні технологічних забруднень. Якість очищення впливає
на продуктивність праці ремонтних робітників, визначає рівень
культури виробничого процесу ремонту автомобілів.
Основними забруднювачами деталей є: нагар, накип, смо-
лянисто-масляні відкладення, асфальтно-бітумні залишки і ін.
Видалення цих забруднювачів – складний фізико-хімічний про-
цес, який пов'язаний з властивостями молекулярно-механічного
зчеплення.
Фізико-хімічні основи видалення технологічних забруд-
нень розроблені академіком П. А. Ребіндером. Згідно цієї теорії,
процес зняття забруднень включає механічне, теплове, хімічне,
фізичне і інші дії.
При високій температурі в'язкість відкладень зменшу-
131
О.Й. Мажейка
ється, вони розм'якшуються і, отже, більш легко відшарову-
ються від поверхні деталі. Хімічно активні речовини (луги і ін.),
адсорбуючи на поверхні забруднень, розпушують їх, знижують
поверхневий натяг масляних плівок. Механічна дія струменя
миючого розчину інтенсифікує процес відшаровування і зняття
плівки забруднення. Ультразвук, вібрації і інші фізико-механічні
процеси сприяють розриву адсорбційно-молекулярних зв'язків
між частками відкладень і поверхнею металу деталі. Найбільш
ефективна для зняття забруднень комплексна дія декількох
факторів.