1.7. Несправності деталей і агрегатів

Крім зношування, що проявляється при терті, деталі ма-

шин піддаються й іншому видам руйнування: втомлювальному,

32

Розділ І. Теоретичні основи ремонту автомобілів

4546

корозійному,

електроерозійному,

деформаціям,

втратам

пружності або намагніченості, утворенню нагару, накипу й ін.

Втомлювальне руйнування проявляється у вигляді тріщин

і поломок деталей від тривалого впливу повторно-змінних

навантажень. Спочатку виникають мікроскопічні тріщини, які

потім розвиваються в глиб деталі, охоплюючи значну частину

перетину, і, якщо таку деталь вчасно не замінити, наступає її

поломка,

що

часто

приводить

до

великих

аварій.

Втомлювальному руйнуванню піддаються осі, вали, шатуни,

шатунні болти, шестерні й ін.

Втомлювальну міцність деталей підвищують піскоструме-

невою або дробеструменевою обробкою, накаткою роликом або

наклепом

молотком

(пружини,

аркуші

ресор),

а

також

ретельною обробкою поверхні й установленням правильних

радіусів переходу від одного перетину деталі до іншого.

Зниженню втомленого руйнування сприяє правильне

складання, співвісність вузлів і агрегатів. Особливо важливо

виявити початкові втомлювальні тріщини деталей при ремонті.

Корозія – це поверхневе руйнування металу деталі

внаслідок його окислювання. Процес руйнування протікає

мимовільно в результаті хімічної й електрохімічної взаємодії

металу

з

навколишнім

середовищем.

Тому

корозійному

руйнуванню піддаються машини працюючі й непрацюючі,

причому останні більшою мірою.

Хімічна корозія виникає від взаємодії металу з газами,

розчинами кислот, лугів і солей, які завжди присутні в

навколишньому середовищі (волога, вуглекислий газ, кисень і

ін.). У результаті такої взаємодії на поверхні металу утворю-

ється пухкий тендітний шар оксидів заліза (іржа), що значно

знижує довговічність деталей.

Електрохімічна корозія з'являється в місцях контакту двох

різнорідних металів, що утворюють гальванічну пару. При

взаємодії в місці такого контакту розчинів солей і кислот

(електроліту) виникає електролітичний процес, у результаті

якого руйнується більше активний метал.

33

С.О. Магопець, В.А. Павлюк-Мороз

4546

Корозійному руйнуванню піддаються кабіни й оперення

автомобілів, поверхні рам, корпусних і інших деталей.

Заходи попередження корозійного руйнування – ретельне

фарбування й покриття поверхонь деталей антикорозійними

матеріалами, а найбільш відповідальних деталей – хромом, цин-

ком, алюмінієм і іншими металами.

Електроерозійне руйнування виникає в результаті впливу

іскрових електричних розрядів на поверхні деталей. Такі

ушкодження характерні для контактів переривників розподіль-

ників, електродів свіч, колекторів генераторів і стартерів.

Електроерозійне руйнування деталей збільшується при

ослабленні зусилля й погіршенні щільності прилягання контак-

туючих поверхонь, а також при порушенні або неправильному

регулюванні іскрових проміжків між контактами.

Деформація деталей проявляється в перекручуванні

всього геометричного контуру деталі: вигині, скручуванні,

коробленні або одночасно у всіх цих видах. Залишкові

деформації виникають під дією ударних або періодично

змінюючих (циклічних) навантажень і температури. Цьому виду

несправностей піддаються багато деталей автомобілів: шатуни,

колінчасті й розподільні вали, рами, передні осі автомобілів,

вали й осі трансмісії, вилки перемикання передач і ін.

Основна причина підвищеної деформації деталей -

недотепна або неправильна експлуатація автомобілів і несвоє-

часне або недоброякісне проведення технічного обслуговування,

у результаті чого окремі складальні одиниці й агрегати

працюють із перевантаженням і порушенням теплового режиму.

Втрата пружності пружин, ресор, торсіонних валів,

поршневих кілець і інших деталей внаслідок динамічних

навантажень і теплового впливу порушує нормальну роботу

агрегатів і часто викликає повну втрату працездатності

автомобілів.

Втрата намагніченості якорів генераторів змінного струму

порушує нормальну роботу

34

цих агрегатів і автомобіля в

Розділ І. Теоретичні основи ремонту автомобілів

4546

цілому. Причиною втрати намагніченості служать струси, удари,

підвищене нагрівання агрегатів.

Утворення накипу та нагару на деталях у значній мірі

погіршує відвід теплоти й порушує тепловий режим агрегатів, у

результаті чого підвищуються зношування й інші руйнування

багатьох деталей.

Накип – це відкладення малорозчиних солей кальцію,

магнію й інших елементів на внутрішніх поверхнях деталей

системи охолодження двигунів. Теплопровідність накипу в

50...100 разів нижче металу. Тому нерівномірне відкладення

накипу, крім погіршення відводу теплоти, викликає також

нерівномірне нагрівання деталей, у результаті чого утворюються

короблення й тріщини головок блоку й інших деталей.

Нагар – це тверді й міцні вуглецеві відкладення, що

утворюються на деталях внаслідок неповного згоряння паливо-

мастильних матеріалів або зіткнення їх з поверхнями сильно

нагрітих деталей. Утворення нагару на поверхні камери

згоряння, клапанах, днищі поршня й свічах карбюраторних

двигунів різко знижує їх потужність, підвищує витрату палива й

часто викликає детонацію (передчасне запалення робочої суміші

від розпечених крапок нагару). Утворення нагару на соплах

форсунок дизелів погіршує якість розпилу, викликає перегрів і

заїдання голки розпилювача, у результаті чого порушується

нормальна робота двигуна.

Відкладення нагару на деталях так само, як і накипу, різко

знижує відвід теплоти від деталей, що викликає перегрів,

короблення, утворення тріщин і інші дефекти.

Щоб знизити виникнення несправностей, необхідно

ретельно очищати деталі від накипу й нагару при ремонті

машин і дотримувати правила технічної експлуатації: заправ-

ляти систему охолодження дистильованою або зм'якшеною

водою, застосовувати паливо-мастильні матеріали, що встанов-

лені технічними умовами для автомобіля певної марки.

35

С.О. Магопець, В.А. Павлюк-Мороз

4546