- •18 Теорія абсолютних переваг
- •19 Теорія порівняльних переваг
- •20 Теорія відносної забезпеченості країн факторами виробництва та її тестування в. Леонтьєвим
- •24 Теорія технологічного розриву
- •25. Теорія життєвого циклу продукції
- •26 Теорія представницького попиту
- •27 Теорія економії на масштабах виробництва
- •Теорія внутрішньогалузевої торгівлі
- •29. Тарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •30. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі
- •31. Особливості розвитку митно-тарифного регулювання в Україні
- •33. Світові товарні ринки
- •Світові ринки сировинних товарів
- •34 Послуги та їх класифікація в міжнародній торгівлі
- •36 Зовнішня торгівля України товарами та послугами
- •38. Прямі іноземні інвестиції
- •Форми піі
- •Наслідки прямих іноземних інвестицій
- •39. Міжнародні портфельні інвестиції
- •40. Міжнародний рух позичкового капіталу Сутність міжнародного кредитування
- •41. 7.1. Тнк, як головний суб’єкт світогосподарських відносин
- •Провідні тнк світу за розміром капіталізації компанії
- •42. Загальні тенденції руху прямих іноземних інвестицій тнк
- •Новітні тенденції в структурі міжнародної інвестиційної діяльності тнк
- •47. Основні етапи міжнародної міграції робочої сили
- •48. Сучасні центри притягання робочої сили
- •49. Наслідки переміщення трудових ресурсів
- •50. Україна в міжнародних міграційних процесах
- •51. Сутність та форми міжнародного технологічного обміну
- •II. Нематеріальні види технологій:
- •5. Участь у міжнародному технологічному обміні «венчурних» фірм (дрібних і середніх фірм із числом зайнятих до 1 тис. Чол.).
- •51 . Міжнародна ліцензійна торгівля
- •53. Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами
- •54 Національна економіка як об’єкт світової економічної системи
- •55. Регіональний та типологічний підходи до класифікації країн світу
- •56. Специфіка економіки розвинутих країн
- •57 Основні риси країн з транзитивною економікою
- •58. Загальний характер економіки країн, що розвиваються
- •59. Сутність інтеграційних процесів
- •60. Рівні міжнародної економічної інтеграції Зона преференційної торгівлі
- •Вільний торговельний простір
- •Митний союз
- •Спільний ринок
- •Економічний союз
- •61,62. Особливості європейських інтеграційних процесів і. Європейський Союз
- •1) Зняття обмежень на шляху переміщення промислових товарів між членами зони;
- •63. Європейська асоціація вільної торгівлі
- •64,65. Особливості розвитку економічних взаємозв’язків у Північній Америці
- •65,66. Специфіка Латиноамериканських інтеграційних процесів
- •67 ,68 Відмітні риси економічної інтеграції в Азії
- •70. Основні економічні угрупування в Африці
- •Питання до контрольної роботи (пмк 1):
Спільний ринок
Як і митний союз, спільний ринок не має торговельних бар'єрів і характеризується спільною зовнішньоторговельною політикою. Крім того, у спільному ринку мобільними є чинники виробництва між країнами-учасницями. у спільному ринку починається інтеграція безпосередньо у сфері виробництва.
Економічний союз
Економічний союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньоторговельної і виробничої діяльності, але й інтеграції економічної політики. Країни-учасниці економічного союзу на доповнення до вільного переміщення товарів, послуг, чинників виробництва, повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники економічного союзу повинні використовувати спільну валюту.
61,62. Особливості європейських інтеграційних процесів і. Європейський Союз
Історично найбільш рельєфно інтеграційні процеси виявились в Західній Європі. З самого початку вони були викликані необхідністю відбудови економіки країн цього регіону після другої світової війни.
Для полегшення реалізації Плану Маршалла, 16 європейських країн у 1948 р. створили Організацію європейського економічного співробітництва, її цілями були:
стабілізація валют;
об'єднання економічного потенціалу;
поліпшення торговельних відносин.
Однак ця організація виявилася слабкою і не змогла забезпечити необхідного економічного зростання.
Пошук нових форм співробітництва відбувався в двох основних напрямках:
Перший напрям передбачав:
а) усунення перешкод на шляху просування товарів, капіталу і людей;
б) гармонізацію політики різних країн в галузі економіки;
в) створення єдиних зовнішніх тарифів.
Ці ідеї, врешті-решт, втілились в створенні Європейського Союзу.
Другий напрям відкидав ідею повної інтеграції на користь створення зони вільної торгівлі. Він передбачав також:
1) Зняття обмежень на шляху переміщення промислових товарів між членами зони;
2) збереження структури зовнішніх тарифів кожної країни.
Ці ідеї втілились у створення Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ).
Шлях до Європейського Союзу був досить тривалим і складним. Необхідно виділити такі основні етапи формування цього Союзу:
1) Перший етап пов'язаний зі створенням, за Паризьким договором, (8 квітня 1951 р.) Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), який набрав чинності в серпні 1952 р. Творцями ЄОВС стали: Франція, ФРН, Бельгія, Люксембург, Італія, Нідерланди.
Мета ЄОВС — сприяти економічному зближенню між країнами, які увійшли до нього, шляхом створення єдиного ринку вугілля і сталі.
2) Другий етап пов'язаний з Римським договором (25 березня 1957р.) про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) та Євратом, котрий набрав чинності 1 січня 1958 р. Творцями ЄЕС і Євратом стали ті ж самі 6 європейських країн.
Мета ЄЕС (Спільного ринка) — забезпечення постійного і збалансованого розвитку економік країн-учасниць, підвищення рівня життя населення шляхом забезпечення свободи переміщення капіталів, товарів і робочої сили.
Мета Євратому — розвивати ядерну енергетику в країнах, що підписали договір.
3) Третій етап пов'язаний з об'єднанням в 1967 р. трьох співтовариств (ЄОВС, ЄВРАТОМ, ЄЕС) і створенням Європейських співтовариств (ЄС).
До складу ЄС спочатку увійшли б країн: Франція, Бельгія, ФРН, Люксембург, Італія, Нідерланди; в 1973 р. — Великобританія, Данія, Ірландія; в 1981 р. — Греція; в 1986 р. — Іспанія, Португалія.
Цілі ЄС — створення єдиної Європи шляхом поступового злиття національних економік і розвиток спільних інститутів.
Розвиток спільних інститутів ЄС реалізувався у створенні і функціонуванні з 1967 року таких загальних наднаціональних і міждержавних органів:
а) Рада Міністрів — законодавчий орган;
б) Комісія Європейських співтовариств — виконавчий орган, що має право подавати на затвердження Раді Міністрів проекти законів;
в) Європейський парламент — контролюючий орган. Він здійснює контроль за діяльністю Комісії і затверджує загальний бюджет;
г) Суд Європейських Співтовариств — вищий судовий орган.
4) Четвертий етап пов'язаний з Маастрихтським договором (підписаний 12 країнами ЄС 7 лютого 1992 року і набрав чинності 1 листопада 1993 року після ратифікації його всіма країнами) про утворення Європейського Союзу.
Сьогодні до складу ЄС входять 27 країн: Ірландія, Греція, Данія, Нідерланди, Італія, Швеція, Португалія, Великобританія, Люксембург, Франція, Бельгія, Іспанія, Австрія, Фінляндія, ФРН, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Словенія, Кіпр, Мальта, Румунія, Болгарія.
Основними цілями Європейського Союзу є:
закріплення результатів, досягнутих на попередніх етапах інтеграції країн Європейського Співробітництва, включаючи створення єдиного ринку;
підвищення ефективності механізмів і органів Європейського Співробітництва;
сприяння збалансованому, усталеному розвитку економіки і соціальної сфери в країнах-учасницях Європейського Співробітництва в умовах ліквідації внутрішніх кордонів між ними і поглибленню економічного та валютного союзу;
підвищення ролі Європейського Співробітництва на міжнародній арені шляхом проведення єдиної зовнішньої політики і політики безпеки 27 країн, що виступають як єдине ціле;
посилення захисту прав та інтересів громадян країн-учасниць шляхом введення громадянства Європейського Союзу.
У відповідності з Маастрихтським договором функціонування Європейського Союзу передбачає:
1. Проведення спільної зовнішньої політики і політики безпеки.
2. Співробітництво в галузі правосуддя і внутрішніх справ.
3. Співробітництво в економічній та соціальній сферах.
Поглиблення економічного і валютного союзу Європейського Союзу відповідно до Маастрихтського договору включає такі етапи.
Перший етап: до 31 грудня 1993 року.
Повна лібералізація руху капіталів всередині Європейського Союзу;
Завершення формування єдиного внутрішнього ринка ЄС;
Розробка заходів по зближенню («конвергенції») ряду економічних параметрів країн-учасниць з метою їх підготовки до участі в економічному та валютному союзі.
Другий етап: з 1 січня 1994 року.
Установлення Європейського валютного інституту (ЄВІ) для розробки правил і процедур створення Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) і введення єдиної валюти «Євро»;
Тісна координація економічної політики країн-членів; санкції за недотримання рекомендацій ради ЄС;
Створення спеціального фонду, сприяння «конвергенції» (15 млрд. ЕКЮ на 1993-1999 pp.) для фінансової підтримки найменш розвинутих країн ЄС — Греції, Ірландії, Португалії та Іспанії.
Третій етап: з 1 січня 1999 року автоматично, незалежно від числа країн, готових до участі в економічному і валютному союзі:
Установлення незалежної Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) на чолі з Європейським центральним банком (ЄЦБ), котрим керують лише представники країн-учасниць економічного та соціального союзу (ЄВІ ліквідується);
Установлення твердо фіксованого курсу валют країн-членів економічного і валютного союзу між собою і по відношенню до євро;
Емісія банкнот «Євро» Європейським центральним банком і національними банками з дозволу Ради управляючих ЄЦБ; заміна національних валют на євро з 2003 року;
Єдина валютна політика країн-членів економічного і валютного союзу.