2. Політична влада.

Влада - здатність і можливість особистості або групи (класу, партії, держави) здійснювати свою волю засобами авторитету, права, сили, спрямовуючи діяльність, поведінку та життя людей у суспільстві.

Політична влада — публічні відносини керівництва-підкорення, що існують між суб’єктами політичної системи суспільства (включно з державою) на основі політичних і правових норм.

Державна влада — публічні відносини керівництва-підкорення, що мають місце між державним апаратом і суб’єктами політичної системи суспільства на підґрунті правових норм. Державна влада є основою функціонування державного апарату.

Основними рисами політичної влади є:

• наявність об’єкта та суб’єкта (суб’єктами є великі соціальні групи зі своїми інтересами, а через це і ті, хто їх представляють: органи влади, політичні партії, їх лідери та інша політична еліта);

• закріплені в законодавстві повноваження суб’єкта правління;

• чітко встановлений механізм виконання рішень політичної влади на практиці;

• принцип функціонального поділу влади;

• легітимність (схваленість влади суспільством) та легальність (законні підвалини для влади).

Функції політичної влади

За допомогою функцій реалізуються можливості влади. Влада формує безліч приписів, імперативів, застережень і заборон, що спрямовують активність людей у суспільстві. Так відбувається владний вплив на свободу людей приймати рішення, виконуються просвітницькі, соціалізаційні функції, приборкуються антисоціальні прагнення людей. Влада стає можливою в становленні відносин між правлячою стороною та стороною, що підкоряється владному впливу. Особливістю політичної влади є те, що вона не має свого специфічного ресурсу, але може мобілізувати всі інші ресурси.

Функції політичної влади:

• управлінська;

• інтеграційна (влада інтегрує суспільні інтереси);

• мотиваційна;

• мобілізаційна;

• функція нарощення порядку в суспільстві;

• контролююча (контроль за збереженням порядку);

• культурна (розвитку культури суспільства);

• гносеологічна (знання + воля в управлінні, ґрунтується на знанні).

Методи політичної влади:

• примус, монополія на застосування силових методів;

• переконання, пропаганда;

• маніпуляції інформацією, фальсифікації.

Для антидемократичних режимів (тоталітарного, авторитарного) характерними є панування, систематичне насильство, примус.

Для демократичних режимів на перший план виходять такі методи реалізації влади, як переконання, пропаганда, засновані на авторитеті, цінностях служіння суспільству та дотримання демократичних ідеалів.

Форми прояву влади:

• панування (підкорення одних груп іншим);

• керівництво (здатність здійснювати свою волю над підлеглими, встановлення мети);

• управління (вплив на суспільство з метою його впорядкування, реалізація мети);

• організація (створення та розвиток взаємозв'язків у суспільстві);

• контроль (за дотриманням порядку та правових обмежень).

Держава є основним універсальним акумулятором політичної влади, тому що має можливість:

1. надавати інтересу (волі) влади загальнообов’язкового характеру;

2. використовувати спеціальні органи для (її) здійснення;

3. вдаватися в разі потреби до примусу.

Зазвичай державна влада є основним напрямком здійснення політичної влади класу (соціальної верстви, соціальної групи) у державних формах за допомогою властивих лише їй засобів і методів.