12

ЛЕКЦІЯ 4

ТЕХНІЧНЕ НОРМУВАННЯ.

Росту продуктивності праці сприяє технічне нормування.

Технічна нормачасу є одним із визначальних елементів собівартості продукції. Вона визначає трудомісткість, і від того, як поставлене технічне нормування на приладобудівному підприємстві, залежить продуктивність, на приладобудівних підприємствах у даний час в основному застосовуються два види технічних норм:

1. Дослідно-статичні норми, це наближені норми, що засновуються на досвіді нормувальника і статистики досягнутих на даному виробництві середніх показників праці. Застосовуються вони в індивідуальному виробництві і являються непрогресивними нормами, завищеними, що приховують нечітку організацію праці одиничного виробництва, але вони, являються гнучкими і швидко освоюваними.

2. Розрахункові норми, є основним методом техн. нормування в серійному і масовому виробництвах. Вони грунтуються на аналізі робіт із усіх структурних елементів операції: прийомів, переходів, установів і т.п. і розрахунку. Вони базуються на сучасних методах організації праці, на прогресивних методах обробки та досягненнях передовиків. Тому ці норми прогресивні, вони стимулюють ріст продуктивності праці.

Розрахунок заробітної плати базується на штучного-калькуляційному часі Т_{шт. к.}, що дорівнює:

Де Т_п.з. -підготовчий-заключний час, що дається на партію деталей для виконання роботи, настроювання устаткування, прибирання робочого місця, здача готової продукції і т.п,

n_см -розмір змінного завдання,

Т_шт -штучний час однієї операції на 1 деталь в хвилинах.

У цьому рівнянні:

Топ – оперативний час

Топ = То + Тдод.

Т_о -основний час операції, що йде безпосередньо на обробку, складання, пов'язане зі зміною розмірів, форми, властивостей деталі або вузла. Сюди відноситься машинний час, машинно-ручне - при ручній подачі, ручне, - якшо мова йде ведеться про слюсарній обробці або складання.

Т_о -основний час розраховується по формулах, часто його заміняють Т_маш.

Т_доп -допоміжний, не що перекривається машинним, час ручних робіт, що йдуть на виконання робочих прийомів операції: взяти деталь, встановити деталь, закріпити деталь, підвести інструмент, включити верстат і т.д.

Якщо він перекрывается машинним, то його не враховують. Розрахунок цього часу ведеться підсумовуванням часів на кожний прийом, взятих з нормативів по нормуванню різноманітних робіт, затверджених трудовим кодексом.

Сума часу:

дає головний операційний час, тобто час виконання операції на одній деталі.

Т_обсл -час технічно-організаційного обслуговування робочого місця й операції, що йде на періодичну поднастройку верстата, заміну зношеного інструмента новим, переточування, прибирання стружки. Він приймається в % від Т_оп –операційного часу в залежності від виду і точності обробки, від складності настроювання і т.д. береться а %.

Т_від - час, що йде на періодичний відпочинок і природні потреби, перекури. Приймається в % від Т_оп -операційного часу. Береться в %:

Т_від =(8%-12%) від Т_оп

в залежності від точності операції.

Приклади розрахунку основного часу:

де L - довжина проходу інструмента по деталі.

S - подача інструмента на 1 оберт деталі або інструмента.

n - число оборотів у хвилину.

l - довжина оброблюваної поверхні по кресленню.

l₁ - довжина врезания інструмента в деталь.

l₂ - довжина перебега інструмента - перемішення його без обробки до і після обробки для виконання повного проходу.

i -число проходів інструмента.

У приладобудування l2 приймають рівним:

l₁ -розраховується зі схем обробки.

Наприклад:

У випадку обробки торця при точінні або прорізі канавки (сх. 4):

При цьому l₁=0, по розмірі l₂ -подвоюється.

Загальний штучний час записується:

У приладобудуванні в порівнянні з машинобудуванням великий відсоток в Т_шт складає t_доп. через підвищену точність робіт, складності установок, настроювань.

Нарма часу на виробничу технологічну партію деталей (складальних одиниць)

Т_{к =} Т_шт + Т _п.з

де – кількість готових деталей (складальних одиниць) в операційній партії. Для планування та подетальної калькуляції виробничих затрат (визначення собівартості), коли підготовчо- заключний час не включений в склад норми штучного часу - Тшк

Тшк =Тшт + Тпз\n

Норма виробітки – величина обернена до норми часу. Вона характеризує кількість одиниць продукції () штук, тонн, і т.п.

Які повинні бути виготовлені (зібрані, відремонтовані) за розрахунковий період часу Т (годину, зміну, місяць и т.п.)

Нв = Т\Тш

3. ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАТРАТ РОБОЧОГО ЧАСУ СПОСТЕРЕЖЕННЯМИ

Раціоналізація трудових процесів, установлення технічно обгрунтованих норм часу грунтуються на всебічному вивченні виробництва, дослідженні взаємодії всіх його елементів, виявлення втрат і нераціональних витрат робочого часу.

У технічному нормуванні використовують два основних методи дослідження витрат робочого часу: фотографію робочого часу (ФРБ) і хронометраж. У основі цих методів лежить спостереження, которе може виконуватися або візуально самим спостерігачем безпосередньо на робочих місцях (на ділянці), або за допомогою різноманітних приладів (фотокиноаппаратура, осциллограф, промислова телевізійна установка і т.д.), при цьому спостерігач може реєструвати трудові процеси навіть на відстані (дистанційно).

Фотографія робочого часу, її задача й утримання

Фотографія - робочого часу (ФРЧ) метод вивчення робочого часу шляхом спостереження і замірів всіх без винятку витрат часу в порядку їх фактичної послідовності ФРЧ – найбільш універсальний метод техніко-нормувальної роботи.

ФРБ є одним із найбільше універсальних методів техніко-нормувальної роботи. Основним її призначенням є виявлення непродуктивної роботи робітника (або устаткування) і втрат робочого часу, тобто виявлення резервів виробництва, вивчення передового виробничого досвіду по використанню робочого часу й одержання вихідних даних для розробки нормативів підготовчо-заключного часу, часу обслуговування робочого місця і часу на відпочинок і особисті потреби, технологічно неминучих перерв.

Фотографія робочого часу може проводитися не тільки протягом зміни (фотографія робочого дня), але і протягом будь-якого іншого періоду (доби, часу і т.д.), що визначається ціллю дослідження витрат робочого часу і характером об'єкта спостереження (робочий верстат, автоматична лінія, апаратурний процес і ін.).

ФРВ дозволяє вирішувати такі задачі:

1. Скласти фактичний баланс робочого часу, тобто розподілити його по окремих категоріях витрат часу;

2. Визначити питому вагу втрат робочого часу і їхньої причини;

3. Визначити ступінь використання устаткування в часу, завантаження робітника протягом періоду спостереження і коефіцієнт можливого підвищення продуктивності праці;

4. Визначити фактичний виробіток продукції і темп роботи протягом періоду спостереження, тобто динаміку продуктивності праці протягом зміни;

5. Одержати вихідні дані для розробки організаційно-технічних заходів щодо підвищення продуктивності праці, раціональності виробництва.

У залежності від цілі і призначення розрізняють такі ФРВ.

По об'єкті спостереження:

індивідуальну, де об'єктом спостереження є робочий (одноверстатникабо багатоверстатник) або один верстат (устаткування); особливістю індивідуальної фотографії робочого часу є те, що по її результатах можна скласти зведення витрат часу як по робочому, так і по устаткуванню, що він обслуговує;

групову (масову), що охоплює спостереженням групу робітників (устаткування), що виконують однакові або різноманітні операції незалежно друг від друга;

бригадну, коли ведется спостереження за роботою бригади в цілому; якщо спостереження ведеться за кожним членом бригади окремо, ФРВ приймає характер групової фотографії робочого часу; виробничого процесу, коли ведеться спостереження за протіканням технологічного процесу і витратами робочого часу робітників, що обслуговують апарати (апаратурні процеси, автоматичні лінії і т.д.).

По методі спостереження:

суцільні виміри, коли запис (реєстрація) витрат часу ведеться без перерви по поточному часі в міру їхньої появи;

вибіркові виміри часу по окремих видах витрат робочого часу (наприклад, реєструється при протягом дня тільки тривалість обслуговування робочого місця);

періодичні виміри, коли запис (реєстрація) усіх витрат робочого часу провадиться через заздалегідь встановлені інтервали часу; цей метод використовується при груповій фотографії робочого дня (ФРД) або при тривалому періоді спостереження (доба, тиждень і т.д.); запис (реєстрація) провадиться тільки тих витрат часу, поява яких збігається з початком інтервалу;

моментніспостереження, коли запис (реєстрація) витрат часу провадиться в обрані моменти часу.

По засобі спостереження:

візуально спостерігачем або самим робочим шляхом відліку часу по показниках стрілки часів, секундоміра;

за допомогою спеціальних приладів (реєстраціячасупід керуванням спостерігача або автоматично).

За формою запису спостереження:

цифрову (записується поточний час спостереження в годинах, хвилинах, секундах);

індексну (скорочений умовний запис витрат робочого часу);

графічну (упорядкування графіка у визначених координатах);

змішану форму (сполучення декількох форм запису).

Кожному виду фотографії робочого місця відповідає своя форма запису спостереження і своєї документації. Але усі вони мають один порядок проведення, що укладається з таких етапів: I - підготування до спостереження; II - фотографування процесу, тобто безпосереднє спостереження (фіксація часу); III - опрацювання результатів спостережень, їхній аналіз і розробка оргтехпредложений відповідно до цілі проведених спостережень.

Утримання кожного етапу розглядається нижче на конкретних прикладах проведення фотографії робочого місця (ФРД).