3.2 Світлотехнічні показники світильників

До світлотехнічних показників світильників належать: характер світлорозподілу, коефіцієнт корисної дії, захисний кут.

За характером світлорозподілу світильники підрозділяються на п'ять класів, а в кожному класі – на сім типів.

Клас світильника визначається відносним значенням світлового потоку, що випромінюється в нижню півсферу, до світлового потоку світильника в цілому.

У світильників прямого світла (П) відносне значення потоку в нижню півсферу, у світильників переважно прямого світла (Н) – , розсіяного світла (Р) – , переважно відбитого світла (У) – і відбитого світла (О) – .

Тип світильника визначає форма кривої сили світла (рисунок 23): Κ – концентрована, Γ – глибока, Д – косинусна, Л – напівширока, Μ – рівномірна, С – синусна, Ш – широка.

Рисунок 23 – Криві сили світла світильників

Для порівняння кривих сили світла світильників, що мають різноманітне число, потужність і кольоровість ламп, ці криві будуються для умовної лампи зі світловим потоком у 1000 лм. Таким чином, фактична сила світла в заданому напрямку визначеного типу світильника буде відповідати значенню по кривої сили світла, помноженому на коефіцієнт с:

де – фактичний світловий потік лампи (ламп) світильника, лм.

ККД світильника являє собою відношення світлового потоку світильника до сумарного світлового потоку ламп у цьому світильнику

,

де n – кількість ламп у світильнику.

Захисний кут світильника (рисунок 24) характеризує ступінь захисту ока від впливу частин джерела світла, що випромінюють. Захисний кут β визначається зі співвідношення

де h – відстань від тіла розжарювання лампи до площини вихідного отвору;

R – радіус вихідного отвору світильника;

r – радіус кільця тіла розжарювання лампи.

Рисунок 24 – Захисний кут світильника

Для люмінесцентних ламп, закритих ґратчастим затінювачем, що являє собою систему відбиваючих (просвічуючих) пластинок, що перетинаються під прямими кутами, захисний кут визначаться відношенням висоти планок, що утворюють елемент ґратки, до відстані між сусідніми планками.

3.3 Пускорегулюючі апарати

Пускорегулюючий апарат (ПРА) – це пристрій, за допомогою якого газорозрядна лампа одержує живлення від електричної мережі, забезпечує необхідний режим запалювання лампи і роботу в номінальному режимі. ПРА також забезпечує стійку роботу лами при відхиленнях напруги, а також може виконувати деякі інші функції: підігрів електродів, підвищення напруги для запалювання лампи, компенсацію реактивної потужності світильника, зниження пульсації світлового потоку, придушення радіоперешкод та ін.

Основним елементом всіх ПРА є запалюючий пристрій (ЗП).

Схемне рішення будь-якого ПРА багато в чому визначає переваги ОП. Правильний вибір ЗП (стартера) дозволить збільшити термін служби джерела світла, підвищити ККД (до 90%), поліпшити експлуатаційні характеристики.

Саме процес запалювання визначається стартером, що створює умови запалювання ЛЛ: електронна емісія при підвищеній напрузі на електродах в момент запалювання.

Можливі 2 способи запалювання ГЛ:

• «холодне» без попереднього підігріву електродів перед запалюванням;

• «гаряче» з попереднім підігрівом електродів перед запалюванням.

«Холодне запалювання». При такому способі запалювання основним завданням ЗП є створення потужного імпульсу напруги на електродах ГЛ і збереження його до моменту переходу до дугового розряду. Це обгрунтовується слабкою емісією холодних електродів.

Такі умови можна створити застосувавши помножувачі напруги або резонансні схеми, виконані на імпульсних трансформаторах, ємностях, діодах і т.д.

Істотною перевагою таких схем є можливість використання ламп з перегорілої спіраллю. При всіх перевагах цей спосіб має підвищену небезпеку і велику вартість, застосовується рідше, ніж «гаряче».

«Гаряче запалювання». При такому способі запалювання електронна емісія більш інтенсивна, а схеми ЗП різноманітніші. За принципом побудови можливі 2 варіанти ЗП:

• з фіксованим часом нагріву (1-й і 2-й тип);

• з нефіксованим часом нагріву (3-й тип).

1-й тип. Недорога дросельна схема на базі теплового реле з біметалевою пластиною. Стартер тліючого розряду. Процес запалення носить випадковий характер.

2-й тип. Напівпровідниковий стартер. Біметалева пластина відсутня. Імпульс запалювання  амплітудне значення напруги мережі. Випадкове запалювання виключене. Характерний більшості схем електронного запалювання. Вартість елементної бази висока. Обґрунтування  необхідність створення стабільних характеристик прогріву електродів і запалювання ЛЛ.

3-й тип. Тиристорний стартер. Найбільш простий, зручний і перспективний. Добре узгоджується нагрів електродів з подачею імпульсу запалювання в потрібний момент.