Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Zhiri.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
18.11.2019
Размер:
638.98 Кб
Скачать

Складні ліпіди

Молекули складних ліпідів утворені залишками молекул ВМЖК, спиртів (часто ВМЖ), неорганічних кислот (найчастіше Н2SO4 i H3PO4), нітрогенних основ (холін, коламін) і моносахаридів (галактози, глюкози, манози).

До складних ліпідів належать:

    • фосфатиди (фосфоліпіди) – естери, молекули яких утворено залишками спиртів (гліцерину, інозиту, сфінгозину), ВМЖК (насиченими і ненасиченими), ортофосфорної кислоти і нітрогенної основи.

Разом з білками складають хімічну основу біомембран клітин.

Молекула фосфатиду складається з гідрофільної (полярної) і гідрофобної (неполярної) частин. Гідрофільна частина має негативний заряд фосфату і позитивний – Нітрогену, і є диполем (цвітер-іоном). Гідрофобна частина складається з довгих ланцюгів залишків ВЖК. Це обумовлює поверхнево-активні властивості ліпіду, дає можливість формувати плівкові структури в моно шарі на межі поділу фаз, взаємодіяти з різними сполуками (полярними і неполярними), активно брати участь у реакціях анаболізму і катаболізму клітини. Фосфатидами багаті нервова тканина, печінка.

За природою спиртових залишків розрізняють такі групи фосфатидів:

      • Гліцерофосфатиди – складні ліпіди, молекула яких утворена залишками гліцерину, ВМЖК, Н3РО4 і однією з нітрогенних основ.

Розрізняють:

        • холінфосфатиди (лецитин)

        • фосфатидилетаноламін (коламін, кефалін) (відрізняється від холінфосфатиду наявністю в складі азотистої основи етаноламіну (HO—CH2—CH2—N+H3).

  • складаються з гліцерину, двох залишків молекул вищих жирних кислот, залишку фосфорної кислоти та коламіну.

Є важливими компонентами клітинних мембран.

В молекулі фосфатидилсерину азотистою основою є залишок амінокислоти серину

        • фосфатидилсерин

Відіграють важливу роль у синтезі фосфатидилетаноламінів.

        • інозитфосфатиди містять залишки циклічного спирту інозиту. Поширені в природі, містяться в рослинах і мікроорганізмах, в мозку, печінці, легенях тварин ілюдини.

  • ацетальфосфатиди (фосфатидальхолин, плазмалоген).

В розбавлених кислотах плазмалогени гідролізують з утворенням альдегіду, α, β-ненасиченого спирту.

        • сфінгозинфосфатиди (сфінгомієліни) ‑ складні ліпіди, молекула яких утворена ненасиченим аміноспиртом сфінгозином, ВМЖК, Н3РО4 і холіном.

Ними багаті нервова тканина, тканини селезінки, легень, підшлункової залози, вони складають близько 20% всіх ліпідів мозку.

сфінгозин

Загальний план побудови молекули сфінгомієліну нагадує будову гліцерофосфоліпідів. Молекула сфінгомієліну містить полярну «голівку», яка несе одночасно позитивний (залишок холіну), і негативний (залишок фосфорної кислоти) заряди, та два неполярних «хвоста» (довгий аліфатичний ланцюг сфінгозину і ацильний радикал жирної кислоти).

        • кардиолипіди містять 2 молекули фосфатидної кислоти, зв’язані за допомогою однієї молекули гліцерину.

Кардіоліпін локалізований у внутрішній мембрані мітохондрій, виявляє імунні властивості.

  • Гліколіпіди – складні ліпіди, молекули яких побудовано з ліпідного та вуглеводного фрагментів, що з’єднані між собою ковалентним зв’язком.

Гліколіпіди – складові частини біомембран клітин, з окремими з них пов’язано явище імунітету, деякі – беруть участь у процесах міжклітинної адгезії. Широко представлені в тканинах, особливо в нервовій тканині (в мозку).

Головною формою гліколіпідів в тваринних тканинах є глікосфінголіпіди, які містять церамід (складається з спирту сфінгозину і залишку жирної кислоти), та один або декілька залишків сахариду. Найпростішими глікосфінголіпідами є галактозилцераміди та глюкозилцераміди.

До складу галактозилцерамідів входить гексоза (D-галактоза), що зв’язана ефірним зв’язком з гідроксильною групою аміноспирту сфінгозину, також жирна кислота (лігноцеринова, нервонова або церебронова кислоти), тобто жирні кислоти з 24 атомами карбону.

Типовим гліколіпідом є нервон – цереброзид нервової тканини людини і тварин.

  • Сульфатиди – складні ліпіди, молекула яких утворена залишками ненасиченого аміноспирту сфінгозину, церебронової або лінгоцеринової кислот, галактози і сульфатної кислоти.

Сульфатиди виконують структурну і метаболічні функції в тканинах мозку, нирок і м’язів. Можуть з’являтися в сечі внаслідок захворювання організму людей і тварин церебральним склерозом.

Ліпопротеїди ‑ білки, до складу простетичної групи яких входять ліпіди та їх похідні (тригліцериди, фосфатиди, холестерин).

Ліпопротеїди досить розповсюджені в тканинах рослин і тварин як складова частина цитоплазми і клітинних структур. Є основою біологічних мембран і різних органів клітини. Комплекси білків з ліпідами містяться також у різних рідинах організму, нервовій тканині та тканинах внутрішніх органів – нирок, легень, слизовій оболонці шлунка.

Транспорт ліпідів

Утворення комплексів білків з ліпідами – ліпопротеїдів – сприяє розчинності і стабілізації ліпідів та забезпечує їх транспорт до різних органів і тканин організму.

Зв’язок між білковою та ліпідною частинами в молекулах ліпопротеїдів залежить від наявності або відсутності в молекулі ліпідів іонізованих груп атомів. Якщо до складу простетичної групи ліпопротеїдів входять полярні ліпіди – фосфатиди, то між білком і ліпідним компонентом утворюються лабільні нековалентні зв’язки.