7.4. Електробезпека

 

     7.4.1.  Побудова, монтаж і безпечна експлуатація електроустановок регламен-туються  ДНАОП 0.00-1.21-98, ДНАОП 1.1.10-1.01-97, ГОСТ 12.1.019-79  та "Правилами устройства электроустановок (ПУЭ)".

 

     7.4.2.  Для  вирівнювання електричного потенціалу на території, де установле-не електрообладнання, повинні бути прокладені поздовжні та поперечні горизон-тальні елементи заземлення, з`єднані між собою зверху, а  також з вертикальними елементами заземлення відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81.

 

     7.4.3.  Занулення повинно виконуватися електричним з`єднанням металевих частин електроустановок з  заземленою  точкою  джерела  живлення електро-енергією за допомогою нульового захисного провідника відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81.

 

     7.4.4.  Приєднання обладнання, що заземлюється, до заземляючої магістралі, 

на якій за допомогою зварювання кріпиться необхідна кількість болтів, повинно здійснюватись за допомогою окремих  провідників паралельно.

     Відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81,  ГОСТ 12.2.007.0-75  та

ГОСТ 10434-82 робити послідовне приєднання обладнання до заземляючої магістралі не дозволяється.

     7.4.5.  Значення опору між заземляючим болтом (гвинтом, шпилькою) і кож-

ною доступною дотику металевою неструмоведучою частиною обладнання,

що може виявитись під напругою,  відповідно до вимог ГОСТ  12.1.030-81 та ГОСТ 12.2.007.0-75, не повинно перевищувати 0,1 Ом.

 

     7.4.6.  Корпус електродвигуна та пускового пристрою повинен бути заземле-

ний. Заземлення повинно бути приєднане до загальної мережі заземлюючого контуру, а місця з`єднань повинні бути зварені або скріплені болтом.

 

     7.4.7.  В стаціонарних електроустановках трифазного струму напругою до

1000 В у мережі з заземленою нейтраллю або заземленим виводом однофазного джерела живлення електроенергією, а також з заземленою середньою точкою в трьохпровідних мережах постійного струму повинно бути виконане занулення. Під час занулення фазові та нульові захисні провідники повинні бути вибрані таким чином,  щоб під час замикання на корпус або нульовий провідник,  виникав струм короткого замикання, що забезпечує вимикання автомата або плавлення плавкої вставки найближчого запобіжника. В ланцюзі нульових захисних провід-ників не повинно бути роз`єднуючих пристроїв і запобіжників. Опір заземлюю-чого пристрою, до якого приєднуються нейтралі генераторів (трансформаторів) або виводи однофазного джерела живлення електроенергією, з урахуванням природніх заземлювачів або повторних заземлювачів нульового проводу, не  по-винен бути більше, ніж 2,  4 та 8 Ом,  відповідно, при міжфазових напругах 660,  380 та 220 В трифазного джерела живлення або 380, 220 та 127 В однофазного джерела живлення. При величині питомного електричного опору "земля" вищому, ніж 100 Ом, дозволяється збільшення вказаних норм у p/100 разів відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81.

 

     7.4.8.  В електроустановках змінного струму напругою до 1000 В у мережах з ізольованою нейтраллю або ізольованими виводами  однофазного джерела  жив-лення електрострумом захисне заземлення повинно бути виконане в поєднанні з                                                    контролем опору ізоляції. Опір заземлюючого пристрою у стаціонарних мережах,  відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81, повинен бути не більше, ніж 10 Ом.

 

     7.4.9.  Металеві частини технологічного обладнання, що внаслідок пошкод-ження ізоляції можуть виявитися під електричною напругою небезпечної величи-ни, повинні бути заземлені (занулені).

 

     7.4.10.  Для запобігання враження електричним струмом не дозволяється усу-вати пошкодження в електросхемі обладнання без попереднього зняття напруги.

     7.4.11.  Для живлення ланцюгів управління технологічного обладнання та ручного інструменту повинна використовуватись напруга, що не перевищує 42 В.