3 Підготовка аналітико-рекомендаційного розділу бакалаврської роботи (розділу 2)

3.1 Виконання загальної характеристики об’єкта дослідження

Загальна характеристика підприємства–об’єкта дослідження бакалаврської роботи виконується на основі його статуту (або положення про філію) та штатного розпису, які, як правило, подаються у додатках до роботи.

Загальна характеристика об’єкта дослідження повинна містити такі складові:

1) повну та скорочену назву об’єкта, його організаційно-правову форму (ПП, ДП, ТОВ, ВАТ, ЗАТ тощо);

2) юридичну адресу об’єкта;

3) основні види діяльності, якими він на даний момент займається; основні види продукції (послуг, товарів) та ринки збуту; наявні філії, торгові точки тощо).

4) для філій зазначається також назва та місце розташування головного підприємства, а також види діяльності, якими воно займається. Для підприємств, які перебувають у підпорядкуванні наприклад, державні або дочірні, вказується установа або підприємство, яким воно підпорядковується, і межі їх повноважень;

5) організаційну структуру управління об’єкта дослідження у вигляді схеми.

6) опис основних управлінських функцій, які здійснюються засновником (або зборами учасників, зборами пайовиків, загальними зборами акціонерів), директором (або головою правління), заступниками директора (або голови правління) та основними управлінськими підрозділами (бухгалтерією., фінансовим відділом, відділом кадрів, відділом маркетингу, планово-економічним відділом тощо) або працівниками , які наявні на поданій схемі організаційної структури управління.

Увага! У загальній характеристиці зазначаються лише ті види діяльності, якими на даний момент займається об’єкт дослідження, а не всі можливі види діяльності, якими він міг би займатися, перелічені у статуті.

Увага! У бакалаврській роботі позначення, прийняті у статуті об’єкта дослідження, наприклад, Підприємство, Товариство, не допускаються.

Під структурою управління підприємством розуміють упорядковану сукупність взаємопов’язаних елементів, які перебувають між собою у сталих відносинах, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. Елементами структури є окремі працівники, служби, відділи та інші ланки апарату управління, а відносини між ними підтримуються завдяки зв’язкам, які прийнято поділяти на горизонтальні та вертикальні. Горизонтальні зв’язки носять характер погодження, і є, як правило, однорівневими. Вертикальні зв’язки - це зв’язки підпорядкування, і необхідність в них виникає при ієрархічності управління, тобто за наявності декількох рівнів управління. Крім того, зв’язки у структурі управління можуть носити лінійний і функціональний характер. Лінійні зв’язки відображають рух управлінських рішень та інформації між так званими лінійними керівниками, тобто особами, які повністю відповідають за діяльність підприємства або його структурних підрозділів, функціональні зв’язки мають відповідати за лінії руху інформації і управлінських рішень або інших функцій управління. В межах структури управління протікає управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені задачі і функції управління, а отже - права і відповідальність за їх виконання.

До організаційної структури управління належать:

1) ланки управління на кожному його рівні;

2) розміщення, зв’язки та підпорядкованість ланок;

3) права, обов’язки, повноваження і відповідальність кожної ланки в межах виконання загальних і конкретних функцій менеджменту;

4) чисельний і професійно-кваліфікаційний склад працівників;

5) ступінь централізації та децентралізації функцій менеджменту.

При побудові організаційної структури необхідно дотримуватися певних правил:

1) структура управління має насамперед відображати цілі та завдання організації, а отже, бути підпорядкованою виробництву та його потребам;

2) при формуванні структури слід передбачити оптимальний розподіл праці між органами управління та окремими працівниками, який забезпечує творчий характер роботи, нормальне навантаження та необхідний рівень спеціалізації;

3) обов’язкове підтримування відповідності між функціями та обов’язками, з одного боку, і повноваженнями та відповідальністю з іншого ;

4) формування структури управління ґрунтується на визначенні повноважень і відповідальності кожного працівника та органу управління з встановленням системи вертикальних і горизонтальних зв’язків між ними;

5) структура управління має бути адекватною соціально-культурному середовищу підприємства, яке істотно впливає на рішення щодо стабілізації та децентралізації, розподілу повноважень і відповідальності, рівня самостійності та масштабів контролю менеджерів.

В ієрархічній побудові ті рівні управління, які відображають виробничо-господарську структуру підприємства, утворюють лінійну організаційну структуру управління. Необхідність перероблення інформації, встановлення зв’язків, забезпечення виробничо-господарської діяльності зумовили появу функціональних служб (штабів) у системі управління, які формують функціональну організаційну структуру управління. Саме сукупність лінійних і функціональних органів утворює організаційну структуру управління.

Для побудови організаційної структури управління об’єкта дослідження використовують дані статуту та штатного розпису. При цьому варто враховувати організаційно-правову форму підприємства-об’єкта дослідження, а також інформацію про наявність посадових осіб, відділів та їх підпорядкування.

Якщо на підприємстві вже є організаційна структура управління у вигляді схеми, виконана для власних потреб, можна взяти її за основу, перевіривши можливість чіткого встановлення рівнів управління.

На рис. 3.1 представлено організаційну структуру управління ТОВ „Арго”, яке займається торговельно-заготівельною діяльністю.

Збори учасників товариства

Секретаріат

Директор

Юрисконсульт

Заступник з економіки

Заступник з технічних питань

Заступник з виробництва

Заступник з маркетингу

Заступник з кадрів

Головний бухгалтер

Рисунок 3.1 - Організаційна структура управління ТОВ „Арго”

Відкрите акціонерне торговельне підприємство „Поліс” діє згідно зі статутом, має рахунки у банку, самостійний баланс і виконує всі функції, пов’язані із закупівлею і реалізацією продовольчих і непродовольчих товарів населенню. На рис. 3.2. представлена організаційна структура управління ВАТ „Поліс”.

Увага! Наявність організаційної структури управління підприємства - обєкта дослідження у вигляді схеми у бакалаврській роботі обов’язкова. Схему варто розміщувати у підрозділі 2.1 „Загальна характеристика обєкта дослідження”, а не у додатках. При захисті організаційна структура управління подається на одному з плакатів.

Загальні збори акціонерів

Наглядова рада

Ревізійна комісія

Правління

Голова правління товариства

Секретар офісу

Рисунок 3.2 - Організаційна структура управління ВАТ „Поліс”

Увага! Назва вищого органу управління підприємством має відповідати його організаційно - правовій формі, тобто:

1) для ПП - засновник, тобто власник;

2) для ТОВ - збори учасників товариства;

3) для ВАТ або ЗАТ - загальні збори акціонерів;

4) для філії або дочірнього підприємства – підприємство, у якого вона (воно) перебувають у підпорядкуванні;

5) для кооперативного підприємства - збори пайовиків;

6) для державного підприємства - міністерство чи державний комітет або їх регіональне управління у підпорядкуванні якого воно перебуває;

7) для комунального підприємства - орган місцевого самоврядування, якому воно підпорядковується.

Рисунок 3.2. - Організаційна структура управління ВАТ „Поліс”