- •Поняття точності мовлення. Умови досягнення точності мовлення.
- •Точність у використанні синонімів, омонімів, паронімів і багатозначних слів.
- •Точність у використанні слів іншомовного походження архаїзмів, неологізмів, фразеологізмів.
- •Вживання слів у властивому їм значенні
- •Логічність мовлення
- •Складне синтаксичне ціле (ссц). Абзац як засіб логічної організації висловлювання
- •Службові та вставні слова як засіб додержання логічності
- •Вимоги до логічності мовлення в різних стилях
- •Закони логіки єдині для всіх стилів мовлення. Проте логічність мовлення в різних функціональних стилях виявляється своєрідно. Найбільш послідовно її витримано в науковому стилі.
- •Використання в мовленні слів іншомовного походження.
- •Використання в мовленні лексики обмежного вживання.
- •Багатство мови і мовлення
- •Ресурси збагачення мовлення.
- •Синонімія
- •Вираження багатства мовлення в різних стилях
- •Синтаксичні засоби виразності мовлення
- •Невербальні засоби мовлення.
- •Вимоги до виразності мовлення в різних стилях
- •Функціональні та експресивні засоби мови
Ресурси збагачення мовлення.
Мовні засоби |
В українській мові є невичерпні запаси спеціальних засобів, які роблять наше мовлення багатим, виразним, образним. Це насамперед емоційно-оцінна лексика, тропи й синтаксичні конструкції, у тому числі стилістичні фігури. |
||||
Емоційно- оцінна лексика |
Емоційно-оцінні слова можуть передавати різні почуття – доброзичливість, любов, симпатію, ненависть, гнів, незадоволення, жарт, іронію тощо. Наприклад, словом говорити ми просто об’єктивно називаємо дію, а словами базікати та варнякати ще й виражаємо наш осуд цієї дії, тобто даємо оцінку названому факту дійсності. |
||||
Емоційні суфікси |
Слова із суфіксами позитивної чи негативної оцінки мають виразне емоційне-експресивне забарвлення. Приєднуючись до основи слова, ці суфікси надають додаткових відтінків здрібнілості, пестливості, ласкавості, ніжності, зневаги, згрубілості тощо.
|
||||
Стилістичні особливості |
Емоційно-оцінна лексика недоцільна в науковому й офіційно-діловому мовленні, а от у розмовній мові та публіцистиці без неї не обійтися. Проте надмірна емоційність може бути не менш шкідливою, ніж безбарвність. Емоційно забарвлене слово із зменшувально-пестливим суфіксом, переходячи в розряд термінів, позбувається своєї емоційності. Наприклад, у науковому мовленні є анатомічний термін шлуночок (частина порожнини серця). |
||||
Тропи |
Троп – це зворот мовлення, у якому слово або вислів вжито в переносному значенні. За їх допомогою творяться образи, увиразнюється мовлення. До тропів належать порівняння, епітет, метафора, метонімія, синекдоха, персоніфікація, уособлення, гіпербола, алегорія тощо. У науковому й офіційно-діловому стилях уживання тропів обмежене, а в художньому, публіцистичному та конфесійному вони використовуються активно. У творах художньої літератури тропи є одним із основних засобів створення образності. Наприклад: 1. Епітет. Калинові сльози моєї земля (Ю. Вавринюк). 2. Метафора. Заснула тиша на стежках вихлявих (Д.Іванов). |
||||
Стилістичні фігури |
Важливими компонентами синтаксичної організації тексту є стилістичні фігури – особливі синтаксичні конструкції, які служать для логічного виділення та впорядкування тексту, для увиразнення й підсилення його фонетичних, лексичних, словотвірних і граматичних засобів. До стилістичних фігур належать анафора, епіфора, паралелізм, антитеза, градація, інверсія, еліпсис, умовчання, риторичне питання, повтор, тавтологія, плеоназм та ін. Стилістичні фігури використовуються в текстах різних стилів, проте основне місце їх уживання – художнє, розмовне й публіцистичне мовлення. Наприклад: 1. Еліпсис. Вийшла з хати лісничиха – до очей долоні (А.Малишко). 2. Градація. Дай, серце, волю нетерплячим крилам, затріпочи, розвійся і полинь (М.Рильський). |