Ресурси збагачення мовлення.

Мовні

засоби

В українській мові є невичерпні запаси спеціальних засобів, які роблять наше мовлення багатим, виразним, образним. Це насамперед емоційно-оцінна лексика, тропи й синтаксичні конструкції, у тому числі стилістичні фігури.

Емоційно-

оцінна

лексика

Емоційно-оцінні слова можуть передавати різні почуття – доброзичливість, любов, симпатію, ненависть, гнів, незадоволення, жарт, іронію тощо. Наприклад, словом говорити ми просто об’єктивно називаємо дію, а словами базікати та варнякати ще й виражаємо наш осуд цієї дії, тобто даємо оцінку названому факту дійсності.

Емоційні

суфікси

Слова із суфіксами позитивної чи негативної оцінки мають виразне емоційне-експресивне забарвлення. Приєднуючись до основи слова, ці суфікси надають додаткових відтінків здрібнілості, пестливості, ласкавості, ніжності, зневаги, згрубілості тощо.

Стилістичні

особливості

Емоційно-оцінна лексика недоцільна в науковому й офіційно-діловому мовленні, а от у розмовній мові та публіцистиці без неї не обійтися. Проте надмірна емоційність може бути не менш шкідливою, ніж безбарвність.

Емоційно забарвлене слово із зменшувально-пестливим суфіксом, переходячи в розряд термінів, позбувається своєї емоційності. Наприклад, у науковому мовленні є анатомічний термін шлуночок (частина порожнини серця).

Тропи

Троп – це зворот мовлення, у якому слово або вислів вжито в переносному значенні. За їх допомогою творяться образи, увиразнюється мовлення. До тропів належать порівняння, епітет, метафора, метонімія, синекдоха, персоніфікація, уособлення, гіпербола, алегорія тощо.

У науковому й офіційно-діловому стилях уживання тропів обмежене, а в художньому, публіцистичному та конфесійному вони використовуються активно. У творах художньої літератури тропи є одним із основних засобів створення образності. Наприклад: 1. Епітет. Калинові сльози моєї земля (Ю. Вавринюк). 2. Метафора. Заснула тиша на стежках вихлявих (Д.Іванов).

Стилістичні фігури

Важливими компонентами синтаксичної організації тексту є стилістичні фігури – особливі синтаксичні конструкції, які служать для логічного виділення та впорядкування тексту, для увиразнення й підсилення його фонетичних, лексичних, словотвірних і граматичних засобів.

До стилістичних фігур належать анафора, епіфора, паралелізм, антитеза, градація, інверсія, еліпсис, умовчання, риторичне питання, повтор, тавтологія, плеоназм та ін.

Стилістичні фігури використовуються в текстах різних стилів, проте основне місце їх уживання – художнє, розмовне й публіцистичне мовлення. Наприклад: 1. Еліпсис. Вийшла з хати лісничиха – до очей долоні (А.Малишко). 2. Градація. Дай, серце, волю нетерплячим крилам, затріпочи, розвійся і полинь (М.Рильський).