Синтаксичні засоби виразності мовлення

Інверсія

Виразності мовлення сприяють синтаксичні засоби: інверсія, риторичні питання, повтори, безсполучникові та сполучникові конструкції тощо.

Інверсія (рос. инверсия) – порушення звичного порядку слів у реченні. У випадку інверсії основний зміст речення зберігається, але зміна порядку слів дозволяє внести додаткові смислові відтінки, підсилити виразність слів у реченні або надати фразі особливого стилістичного забарвлення. Наприклад: Розвішує кошлатий свій хітон у вікнах снігопад утомлений (Т. Ганенко-Житовоз).

Риторичне питання

Риторичним (рос. риторическим) називається питання, яке не вимагає відповіді, адже вона вже міститься в самому питанні. Наприклад: Хіба можливо матір посварити із немовлям? (М. Рильський).

Риторичне питання виражає емоції мовця й задається не зметою отримання відповіді, а для привернення уваги, експресивного ствердження думки.

Інверсію та риторичні питання використовують переважно в художньому, розмовному й публіцистичному мовленні.

Складно-

підрядні

речення

Для наукового викладу, що потребує аргументації авторської думки, притаманні складнопідрядні речення. Це пояснюється тим, що підрядні конструкції виражають складні причинові, часові, умовні, наслідкові, допустові й інші відносини. З усіх видів складнопідрядних речень науковому мовленню властиві підрядні причинові й наслідкові, а художньому – часу й місця. Підрядні означальні широко вживаються в різних стилях.

Складно-

сурядні

речення

Особливістю складносурядних речень є ритмічність і плавність, тому вони широко застосовуються в художньому й офіційно-діловому стилях, надаючи описові легкості та витонченості.

Безсполучникові складні

речення

Безсполучникові складні речення стислі, компактні, динамічні, дуже виразно інтоновані, часто з експресивним відтінком у значенні, є досконалим засобом формування, вираження й повідомлення думок. Ці речення більш поширені в розмовному мовленні, а також у тих фрагментах художніх і публіцистичних творів, де йдеться про зовнішні ознаки зображуваного – в описах природи й місцевості, в дорожніх нотатках, у спогадах тощо.

Засоби

мовлення

Під час спілкування використовують такі засоби мовлення (передачі інформації):

• вербальні (передача інформації за допомогою слів);

• невербальні (передача інформації за допомогою різних немовних знакових систем).

Невербальні

засоби

До невербальних засобів мовлення належать жести, міміка, поза, погляд, дотик, дистанція, потискування рук, поцілунок, обійми, запах косметики, користування часом тощо. Засобом встановлення хороших стосунків між людьми є щира усмішка. Існують універсальні типи виразу обличчя, які символізують страх, щастя, подив, злість, смуток.

Вади

жестикуляції

Під час спілкування варто пам’ятати, що зайві жести заважають слухачам, не дають їм зосередитися; одноманітна жестикуляція втомлює слухачів, набридає їм; бідні, примітивні, вульгарні жести розцінюються як невихованість; незграбні рухи, недоладна міміка смішать співрозмовників (як і жести випадкові або неприродні); рухи, розраховані лише на зовнішній ефект, відштовхують співрозмовника.

Правила

використання

Використання невербальних засобів мовлення має відповідати таким вимогам:

• доречність у конкретній ситуації спілкування;

• вираховування особливостей партнера спілкування (його культурно-освітніх, національних, вікових, психологічних і професійних якостей);

• невимушеність, стриманість.