Закони логіки єдині для всіх стилів мовлення. Проте логічність мовлення в різних функціональних стилях виявляється своєрідно. Найбільш послідовно її витримано в науковому стилі.

Поняття

чистоти

мовлення

Чистота мовлення – це повна відповідність нормам літературної мови (орфоепічним, лексичним та іншим).

Чистота мовлення

↓ ↓

Правильна літературна мова

Вживання слів, які відповідають літературній нормі

Зверніть увагу! Чистота мовлення пов’язана з культурою людини. Якщо людина культурна, то й мовлення в неї чисте, виразне, зрозуміле, логічне.

Орфоепічні

помилки

Найпоширенішими помилками, що заважють чистоті мови, є неправильна вимова голосних і приголосних звуків, звукосполучень, неправильні наголошення, паузи вагання (е-е…, гм…, той…, ну…), невиправдане «акання» та вплив інших мов, переважно російської.

Наприклад:

Правильно	НЕправильно
[лектор] [дзеркало] [новий]	[л ектор] [зеркало] [новий]

Лексичні

помилки

Засмічують мову слова-паразити (так би мовити, значить, власне кажучи), суржикові, лайливі, вульгарні слова. Їх треба уникати!

Особливо шкоди українській мові завдає суржик – змішування слів різних мов, зокрема української та російської. Наприклад: вроді, віддихати, обідився (правильно: ніби, відпочивати, образився).

У мові художньої літератури лайливі слова вживаються для реалістичного відтворення усного мовлення персонажів, характеристики їхнього низького культурного рівня, сатиричного викриття зла, а також із метою створення особливого побутового колориту, підсилення експресії. Наприклад: Хто проворні ший, то й живеться лучше. А бевзь скрізь бевзь, хоч ти йому корону на голову посади… (В. Шевчук). Проте невмотивоване вживання цих слів засмічує мову.

Руйнують чистоту мови і вжиті неточно, стилістично невмотивовано діалектизми, професіоналізми, просторічні, жаргонні та іншомовні слова. Діалектизми, просторічні, жаргонні слова використовуються з розмовному й художньому мовленні, але з повною метою. Уживання ж цих слів в інших сферах спілкування порушує чистоту мови. Іншомовні слова теж засмічують мову, якщо вживаються надмірно, недоречно.

Мовлення й культура

Мовлення людини – це своєрідна візитна картка, свідчення рівня освіченості особи, її вихованості й водночас показник культури суспільства. Словесний бруд, що заполоняє мовлення громадян, мовленнєвий примітивізм, вульгарщина – тривожні симптоми духовного нездоров’я народу. Ще мудрий Езоп зазначав, що наше слово – це найкраще, що є в розпорядженні людини, і найгірше, чим вона володіє.