16 Модуль 1: Основи соціальної роботи зі спеціальними групами населення Лекція 5

(2 год.)

Тема: система соціальної допомоги людям похилого віку та самотнім

ПЛАН

1. Психосоціальні особливості та соціальний статус людей похилого віку і самотніх.

2. Теоретичні засади та принципи роботи з людьми похилого віку

3. Методи і методики соціальної роботи з людьми похилого віку.

4. Організація надання допомоги людям похилого віку та самотнім

ЛІТЕРАТУРА

1. Соціальна робота: технологічний аспект: Навч. посібник / За ред.. А.Й.Капської. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 352 с.

2. Яцемирская Р.С., Беленькая И.Г. Социальная геронтология. – М.: ВЛАДОС, 1999. – 224 с.

3. Гулина М.А., Духновская Л.Б. Психологические особенности людей пожилого возраста // Психология социальной работы. – СПб.: Питер, 2002. – С.275.

4. Ариес Ф. Возрасты жизни // Философия и методология истории. – М., 1997.

5. Что мы думаем о процессе старения и старости? (По материалам Чикагской миссии): Метод.пособие. – Вып. 1 / сост. В.Ю.Приходько. – К.: КИСОР, 2003. – С.8-9.

6. Холостова Е.И. Стратификация возраста и активное старенне // Психология зрелости и старения. – 2003. – №4. – С. 17-25.

7. Соціальна робота як професійна діяльність. Вип. 3. – Форми і методи соціальної роботи з людьми похилого віку / Упор. Т.Семигіна, Н.Кабаченко. – К.: Ін-т соціальних та общинних працівників, 2002. – 24 с.

8. Кабаченко Н., Семигіна Т. Сучасні підходи до соціальної роботи з людьми похилого віку //

1. Психосоціальні особливості та соціальний статус людей похилого віку і самотніх.

На сучасному етапі одним із головних завдань нашого суспільства є створення умов гідного життя літнім людям, які становлять нині п'яту частину населення України.

Соціальний працівник повинен чітко розрізняти поняття старіння і старості.

Старість є заключним періодом вікового індивідуального розвитку (онтогенезі) особистості, що наступає закономірно у такій послідовності: дитинство – юність - зрілість - старість. Межа між періодом зрілості та початком старості майже невловима, що зумовлює розбіжності у визначенні віку, з якого почи­нається старість.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) пропонує таку класифікацією:

• осіб віком від 60 до 74 років зараховують до категорії людей похилого віку,

• від 75 до 89 років — до старих людей,

• від 90 років і старших — до довгожителів [1].

Поняття «людина похилого віку» в Україні стійко асоціюється з настанням пенсійного віку, який становить 55 років для жінок і 60 — для чоловіків. Часто вживають термін «літні люди», який має те саме значення, що й «люди похилого віку».

Старіння – руйнівний процес, що який настає внаслідок наростаючої з віком дії зовнішніх і внутрішніх факторів, що ушкоджують і призводять до недостатності функції організму [2].

Старіння як процес складається з трьох компонентів:

• біологічне старіння — зростання вразливості організму і підви­щення ймовірності смерті;

• соціальне старіння — зміна патернів поведінки, статусів, ролей;

• психологічне старіння — вибір способу адаптації до процесів ста­ріння, нових стратегій подолання труднощів [3].

Існують також підходи (наприклад, холістичний підхід), які при розгляді про­цесу старіння враховують більше аспектів: календарний (хро­нологічний); біологічний; сексуальний; психологічний; соціальний; духовний.

Перехід до нових принципів розвитку, перегляд системи ціннос­тей, притаманних сучасному суспільству, вносять корективи в життя всіх поколінь, зокрема й старшого. Зміна соціального статусу старої людини, що спричинена насамперед:

- припиненням або обмеженням трудової діяльності;

- трансформацією ціннісних орієнтирів;

- самого способу життя та спілкування;

- виникнення різноманітних труд­нощів як у соціально-побутовій, так і в психологічній адаптації до нових умов життя.

Зазвичай зміни відбуваються у всіх сферах життя: виробничій, сімейній, громадській, особистій. Час­то різнопланові проблеми людей похилого віку об'єднують у три ве­ликі групи:

1) здоров'я і медична допомога;

2) матеріальне становище;

3) інтеграція в суспільство [4].

Старість пов'язана з розвитком вікової патології, зі зміною фізіологічних функцій, втратами (які часто сама людина не помічає). Такі втрати можуть стосуватися фізіологічних і біологічних обмежень, погіршення стану здоров'я, зниження соціаль­ної активності, зміни соціальної ролі й самоідентичності, втрати без­пеки [5].

Одночасно з процесами старіння населення відбувається транс­формація сучасної сім'ї та відокремлення її поколінь за місцем проживання. У людей похилого віку часто наступає період самотності.

Самотність – це тяжке відчуття розриву з оточенням, що збільшується, острах наслідків самотнього способу життя, важке переживання, пов’язане з втратою істотних життєвих цінностей чи близьких людей, постійне відчуття покину тості, марності й непотрібності власного існування [6].

За даними Міністерства праці і соціальної політики, в Ук­раїні окремо від дітей проживає близько 2 млн. подружніх пар віком 60 років і старше, а також понад 2 млн. громадян похилого віку, які мешкають самотньо.

Проблеми людей похилого віку, особливо самотніх, загострюються через:

- низькі пенсійні виплати;

- дефіцит дешевих товарів;

- зрос­тання цін;

-нерозвинуту сферу побуту;

- незадовільну медичну допомогу;

- втрату суспільством почуття милосердя.

Подолати все це літні та самотні люди самостійно не можуть. Частина з них змушена переїздити до спеціалізованих стаціонарних соціальних закладів, потребує постійної сторонньої допомоги, обслуговування на дому. Тому, в соціальній роботі з цією категорією населення необхідно відпрацьовувати і реалізовувати спе­цифічні підходи, форми і методи.