14. 4. Валютно-курсові проблеми монетарної політики у сучасних умовах.

В умовах високого ступеню інтернаціоналізації господарських зв’язків, переходу ринкової економіки до системи „відкритих” економік, валютна політика функціонує на двох рівнях: на національному та міжнародному.

Національна валютна політика – це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб’єктів та їх діяльності на валютному ринку.

Курсова політика – цілеспрямований комплекс заходів з метою корекції курсу національної валюти.

У системі валютної політики виділяють дві основні форми: стратегічна (довгострокова) та поточна валютна політика (табл. 14.5). На різних етапах у системі національної валютної політики у якості приорітетної виділяється та чи інша мета. Так, якщо до 70-х років XX ст. головна мета валютної політики більшості країн з ринковою економікою була переважно пов’язана із впливом на платіжний баланс, то у сучасних умовах вона все більше підпорядковується цілям загальноекономічної політики.

Таблиця 14.5. Види та цілі валютної політики

Методи стратегічної валютної політики:

- встановлення нового порядку міжнародних розрахунків;

- введення нового режиму валютних курсів;

- запровадження нового механізму формування та використання валютних резервів;

- створення нових правил та норм здійснення валютних операцій;

- зміна ролі валютно-фінансових інститутів.

Об’єкти поточної валютної політики: 1) валютний курс національної грошової одиниці і система конвертованості валют; 2) платіжний баланс та пов’язані з ним проблеми валютних резервів і ступеню міжнародної валютної ліквідності; 3) структура та механізм функціонування внутрішнього валютного ринку.

Міжнародна валютна ліквідність – це здатність окремої країни, групи країн здійснювати платежі за власними зовнішніми зобов’язаннями загальновизнаними платіжними засобами.

Вибір тих чи інших інструментів поточної валютної політики (рис. 14.3) залежить від цілей та задач валютної політики, від об’єктів регулювання, від національного режиму конвертування валюти і національної системи валютних курсів.

Девальвація – курсова політика, спрямована на зниження курсу національної валюти.

Ревальвація – курсова політика, спрямована на підвищення курсу національної валюти.

Дисконтна (облікова) політика полягає у цілеспрямованому підвищенні чи зниженні центральним банком облікової ставки та відповідній зміні ставки депозитного та позичкового процента.

Механізм дисконтної політики (рис.14.4) характеризується внутрішньою протилежністю: зниження відсоткових ставок сприяє пожвавленню економічної кон’юнктури, втім негативно впливає на стан (формування) платіжного балансу, бо спричинює відплив капіталу з країни; стимулює зростання інфляції; підвищення ж відсоткових ставок, навпаки, погіршує економічну активність національних компаній, втім сприяє поліпшенню платіжного балансу за рахунок посилення припливу іноземного капіталу.

Рис. 14.4. Механізм дисконтної політики центрального банку

Валютна інтервенція – разові цільові операції центрального банку (та інших офіційних фінансових інститутів) по купівлі – продажу крупних партій іноземної валюти для зміни динаміки курсу національної валюти.

Співвідношення форм, завдань та методів валютної інтервенції (табл. 14.6) у кожній державі визначаються кон’юнктурою на внутрішньому та зовнішньому ринках та конкурентними можливостями національної економіки.

Таблиця 14.6. Форми, завдання та методи валютної інтервенції