Тема 8. Світовий фінансовий ринок Основні питання для вивчення

8.1. Світовий фінансовий ринок, його структура і функції.

8.2. Сутність та причини міжнародного руху капіталу. Показники руху капіталу.

8.3. Характерні риси сучасного етапу міжнародного руху капіталу.

Література

1. Акопова Е. А., Воронкова О. Н., Гаврило Н.Н. Мировая экономика и международные экономические отношения .— Ростов-на-Дону: "Феникс", 2000. — С. 268—290.

2. Жук И. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В.В. Международные финансы: Учеб. пособие / Под общ. ред. И.Н. Жук. – Мн.: БГЭУ, 2001. — С. 115 – 149.

3. Киреев А. П. Международная экономика. В 2-х ч. Ч.І. – Учебное пособие для вузов. – М.: Международные отношения, – 1997. — С. 285—318.

4. Миргородская Е.О. Глобальный финансовый капитал. – М.: Магистръ, 2007. – С. 45 - 93.

5. Світова економіка: Підручник / А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін. – 2‑ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – С. 146‑174.

6. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. Посібник. – К.: Кондор, 2008. – С. 237‑255.

Конспект лекції

8.1. Світовий фінансовий ринок, його структура і функції

Світовий фінансовий ринок виник на основі інтеграційних процесів національних фінансових ринків, зміцнення зв’язків та активного розширення контактів між ними.

Світовий фінансовий ринок (СФР) – це:

а) організаційний механізм міждержавного руху та перерозподілу капіталів, придатних для використання за межами свого утворення та походження, міграція яких знаходиться під дією попиту та пропозиції, існуючих в окремих країнах та регіонах, а також під контролем держав та міжнародних валютно-фінансових центрів;

б) глобальна цілісна система національних та регіональних фінансових ринків, що включає сукупність ринкових форм торгівлі фінансовими активами та об’єднана уніфікацією операцій, спільними умовами функціонування й закономірностями еволюції.

Суб’єкти СФР:

* кредитори або первинні інвестори (фізичні та юридичні особи, державні, міждержавні та наддержавні інститути, що мають надлишкові ліквідні активи);

* позичальники та емітенти (фізичні та юридичні особи, державні, міждержавні та наддержавні інститути, що мають дефіцит коштів);

* спеціалізовані фінансові посередники (комерційні банки, інвестиційні компанії, трастові, пенсійні та інвестиційні фонди, ощадно-позичкові асоціації тощо);

* хеджери (страховики ризиків, пов’язаних з валютними кредитними операціями та операціями з цінними паперами);

* органи регулювання і контролю.

Субєкти СФР взаємодіють між собою, виконуючи певні функції (табл. 8.1). Группування суб’єктів за типом поведінки окреслює структуру СФР (рис. 8.1).

Таблиця 8.1. Основні функції СФР

Функція	Зміст функції
Посередницька	Організація різноманітних форм взаємодії кредиторів та позичальників в глобальному масштабі.
Перерозподільна	Переведення через розгалужену інфраструктуру тимчасово вільних фінансових ресурсів із тих секторів світового господарства, де вони є відносно надлишковими та/ або непродуктивними, у ті сектори, де в них є потреба.
Ціноутворююча	Визначення на підставі взаємодії попиту та пропозиції ціни купівлі/продажу різноманітних фінансових активів та кредитних грошей.
Регулююча	врівноваження світових інвестицій та світових заощаджень; перерозподіл іноземних інвестицій по країнах та галузях промисловості, який багато в чому визначає структуру сучасної міжнародної економіки та взаємовідносини між окремими частками світового господарства; експорт/ імпорт капіталів як інструмент регулювання платіжного балансу країн та коригування валютних курсів; підтримки стабільності національних, регіональних та світової валютних систем.
Інформаційна	Поширення за допомогою цінових сигналів та агрегованих біржових індексів різноманітної інформації, на підставі якої економічні суб’єкти визначають свою поведінку у коротко- та довгостроковому періодах

Рис. 8.1. Структура світового фінансового ринку.

Головною функцією грошового ринку є забезпечення міжнародної ліквідності - можливості швидко залучати достатню кількість фінансових ресурсів на наднаціональному рівні для операцій із споживчими товарами та спекуля¬тивних операцій з цінними паперами. Основними об'єктами цього ринку є короткострокові кредити (до одного року).

За допомогою ринку капіталів отримуються ресурси, необхідні для довгострокових інвестицій фірм, урядів та домогосподарств. Він поділяється на:

* кредит­ний ринок, де рух капіталу між країнами здійснюється на умовах терміновості, зворотності та платності відсотків;

* ринок цінних паперів з диференціацією останнього на первинний і вторинний за об’єктами купівлі-продажу - конкретними фінансовими інструментами;

* ринок страхового капіталу – особливий механізм перерозподільчих відносин між суб’єктами міжнародного руху капіталу щодо добровільних або примусових внесків в цільові страхові фонди, призначені для покриття ризиків та понесених збитків за результатами операцій на міжнародному грошовому ринку та ринку капіталів.

Для світового фінансового ринку характерна певна географічна локалізація.

Передумови функціонування міжнародного фінансового центру:

* високий рівень економічного розвитку країни, де він розташований;

* наявність розвинутих національного ринку капіталів й кредитно-банківської системи;

* відносно ліберальне податкове та валютне законодавство;

* вигідне географічне становище;

* відносна політична та соціальна стабільність тощо.