1.2. Об’єкт та предмет курсу. Загальна характеристика міжнародних економічних відносин

Головний об’єкт курсу – міжнародна економіка як невід’ємна складова людського суспільства в цілому.

Об’єктами вивчення також виступають:

- крупні складові міжнародної економіки – регіональні об’єднання країн, міжнародні економічні організації, світовий ринок та ін.;

- міжнародні економічні процеси та явища – кризи, міграція, спекуляція на світових ринках та ін.

Предметом курсу є міжнародні економічні відносини, закони, закономірності, фактори, результати функціонування світового господарства та його головних складових частин в контексті еволюції людського суспільства в цілому.

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) виникають у зв’язку з виходом економічної діяльності за кордони держав і утворюються у процесі взаємодії економічних суб’єктів різних країн з приводу привласнення засобів і результатів виробництва, а також організації міжнародних відтворювальних процесів.

Історично міжнародні економічні відносини вторинні по відношенню до національних, але в сучасних умовах вони мають власну логіку розвитку і нерідко домінують над національними.

Об’єкти МЕВ: умови, процеси, фактори та результати міжна­родної економіки.

Суб’єкти МЕВ: окремі держави, регіональні об’єднання дер­жав, інтеграційні угрупування, міжнародні економічні організації, юридичні та фізичні особи.

МЕВ є дворівневими:

1) міжнародні соціально-економічні відносини – відносини власності, товарно-грошові, ринкові, планомірності, розподілу, споживання та ін.;

2) міжнародні організаційно-економічні відносини – складаються у процесі міжнародної концентрації, централізації, комбінування, спеціалізації та кооперації виробництва, а також у процесі реалізації форм організації міжнародного виробництва.

До головних форм МЕВ належать: міжнародна торгівля та науково-технологічний обмін, міжнародний рух людського капіталу, міжнародний рух капіталу, міжнародні валютно-фінансові відносини (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Форми МЕВ.

1.3. Методи та функції міжнародної економіки як науки та навчального курсу.

Міжнародна економіка як наука для дослідження використовує як запозичені з інших наук методи, так і має власні (табл. 1.1).

Міжнародна економіка як дисципліна, виконує такі функції:

1) пізнавальну – вивчення та пояснення міжнародних економічних процесів та явищ;

2) методологічну – міжнародна економіка, з одного боку, є фундаментом розвитку конкретних економічних дисциплін (прикладних – міжнародна економіка промисловості, функціональних – міжнародні фінанси та кредит, міжнародний облік та аудит тощо), а з іншого – узагальнює та розвиває їх досягнення;

3) ідеологічну – міжнародна економіка впливає на формування світогляду (ідей, думок) людей;

4) практичну – розробка та реалізація ефективної зовнішньоекономічної політики держави.

Таблиця 1.1 Методи міжнародної економіки1

1.4. Сучасний світ і середовище міжнародної економіки.

Сучасний світ характеризується різноманіттям, цілісністю та суперечливістю.

Різноманіття сучасного світу має багато проявів, оскільки на Землі знаходиться багато країн, що мають особливий розвиток, власні валюти, населення яких розмовляє майже трьома тисячами мов. Зростаюча різноманітність світу визначається тенденцією до диференціації форм, видів та проявів суспільного життя. Одна з найважливіших рис різноманітності світу – це виникнення нових незалежних держав і національних економік.

Цілісність світу, що проявляється у взаємозалежності та єдності різноманітних складових, рис та ознак сучасного світу, обумовлена наступними тенденціями:

- інтеграцією суспільного життя (взаємопроникнення національних економік, розмивання меж між різними соціальними прошарками населення, зближення рівнів політичної культури, функціонування зростаючої кількості міждержавних та міжнародних економічних, політичних, соціальних та інших утворень);

- глобалізацією економічних процесів (що є продовженням розвитку процесів інтеграції та інтернаціоналізації всіх сфер суспільного життя та характеризується появою нових глобальних ринків, нових суб’єктів міжнародної економіки, нових правил регулювання міжнародних економічних відносин та ін.).

Суперечливість світу визначається не тільки існуванням і взаємодією двох “полюсних” ознак (різноманітність і цілісність) та протилежних тенденцій (диференціації, з одного боку, інтеграції та глобалізації – з іншого), але й системою протиріч, що виникають між:

- державами;

- угрупуваннями держав;

- національними економіками;

- національною та міжнародною економікою;

- сферами сучасного світу (економічною, політичною, духовною та соціальною).

Зовнішнє середовище міжнародних економічних відносин охоплює безліч різних сфер, зв’язків та відносин (рис. 1.2.).

Політико-правове середовище міжнародної економіки представлене незалежними державами з притаманними їм формами правління (монархія, республіка), політичними режимами (демократія, авторитаризм, тоталітаризм), відповідними формами устрою (унітарна держава, федерація, конфедерація); різноманітними міждержавними та наддержавними утвореннями (наприклад, ООН, ЄС, СНД); політичними партіями та партійними утвореннями – політичним процесом, який включає залучення у політичну діяльність (вибори, референдум, переговори та ін.); політичним функціонуванням (лобіювання, опозиція та ін.); міжнародною політикою та міжнародним правом (рис. 1.3-1.5).

Рис. 1.2. Зовнішнє середовище МЕВ.

Через політичні причини кожна країна по відношенню до інших може застосовувати преференції, режими найбільшого сприяння, інтегруватися з ними. З іншого боку, можливі тарифні та нетарифні бар’єри, ембарго, блокада. Розвиток міжнародної економіки багато в чому залежить від взаємної адаптивності політичних устроїв (табл. 1.2). Ефективна міжнародна економічна діяльність можлива лише в стабільному політичному середовищі.

У сучасному світі існує 253 країни, з яких 193 країни є суверенними (квітень 2009). 192 країни входять до складу ООН.

Група експертів зі впливового лондонського видання «Економіст» оприлюднила перший у своїй практиці індекс розвитку демократії у 167 країнах світу. Оцінку демократичності проводять за п'ятьма критеріями: електоральний процес та плюралізм, права громадян, функціонування влади, політична культура та участь у політичному процесі. Перша у списку Швеція, Україна займає 53 місце, Грузія 104, Росія – 107, остання 167-а Північна Корея.

Таблиця 1.2 Структура країн світу за типами політичного режиму

Тип режиму	Країни	% країн	% населення світу
Повні демократії	30	18.0	14.4
Неповні демократії	50	29.9	35.5
Змішані демократії	36	21.6	15.2
Авторитарні режими	51	30.5	34.9

Рис. 1.3. Диференціація країн світу за індексом демократії², 2008 р.

Рис. 1.4. Сучасні федерації

Рис. 1.5. Сучасні унітарні держави

Через політичні причини кожна країна по відношенню до інших може застосовувати преференції, режими найбільшого сприяння, інтегруватися з ними. З іншого боку, можливі тарифні та нетарифні бар’єри, ембарго, блокада. Розвиток міжнародної економіки багато в чому залежить від взаємної адаптивності політичних устроїв. Ефективна міжнародна економічна діяльність можлива лише в стабільному політичному середовищі.

Соціальне середовище міжнародної економіки характеризується багатоманітністю взаємопов’язаних людських станів, прошарків і угрупувань, інститутів громадянського суспільства за демографічними, расовими, національними, професійними, майновими, релігійними та іншими ознаками.

Соціальна поведінка людини залежить від таких соціальних засад, як стать, вік, сімейний стан, каста, раса, етнос, національність (задані характеристики); професія, ідеологія, релігія (набуті характеристики). Поєднання таких засад у різні комбінації породжує різноманітність соціальних статусів людей і їх інтересів. Переваги тих чи інших особливостей великих груп людей (населення регіону, нації, народності тощо) зумовлюють виникнення їх певних потреб, що відповідно впливає на їх інтереси і, в кінцевому випадку, відбивається на їх зовнішньоекономічних відносинах.

Духовне середовище міжнародної економіки є складною системою форм суспільної свідомості, а саме: наукової, естетичної, етичної, моральної, релігійної; а також типів культур, традицій, генотипів різних народів та інститутів, що їх обслуговують.