Моделі конфліктів

Принциповими для розвитку конфлікту є такі психологічні моменти, як сприйняття ситуації її учасниками, їхнє ставлення до неї, стратегія їхньої поведінки. Саме вони призводять до того, що на основі однієї й тієї ж причини виникають конфлікти з різними моделями розвитку, різними наслідками для їх учасників.

Наприклад, зміна техніко-технологічного процесу в цеху призвела до того, що, на думку начальника цеху, існування однієї з дільниць як самостійного підрозділу недоцільне. Нача­льник цього підрозділу категорично не погоджувався, проти­ставляючи свої аргументи.

Ділова суперечка. У цій ситуації це протистояння точок зору з приводу того, яке технічне чи організаційне рішення є кращим, як реалізувати прийняте рішення, яка оптимальна послідовність організаційних дій тощо. Опоненти вірять у можливість дійти згоди й шукають шляхів її досягнення. Спілкування стає більш інтенсивним, вони аналізують ситуацію, сильні та слабкі сторо­ни обох точок зору.

Якщо стосунки учасників характеризуються доброзичливіс­тю, зберігаються елементи сприятливих відносин, то в цій ситу­ації буде прийняте дійсно краще рішення або знайдений третій варіант, який задовольняє обидві сторони.

Формалізація відносин. Виявивши розбіжності між собою щодо конкретного питання реорганізації в цеху, учасники ситу­ації можуть замість обмеження зони своєї суперечки, навпаки, перейти до її розширення. Вони почнуть виставляти один до одного претензії й з інших аспектів взаємодії («Я вже не раз пе­реконувався, що ви, не розібравшись у справі, відразу ж почи­наєте сперечатись…», «Ви завжди приймаєте рішення, ні з ким не порадившись…», «Легко вам приймати рішення, виконувати їх будуть інші…»). Дискусія переходить на стиль роботи, згаду­ються колишні помилки, допускаються випади проти особистос­ті, які швидко формують в опонентів переконання, що змінити позицію один відносно одного не вдасться. У такому разі партнери можуть відмовитися від аналізу цієї проблеми, обравши офіційні способи прийняття рішення («Ви начальник – вам видніше», «Я бачу, що нам не домовитись, тому вважайте, що це – наказ»).

У результаті міжособистісні стосунки погіршуються, спілку­вання стає суто офіційним, партнери не прагнуть до контактів, міжособистісних взаємин.

Психологічний антагонізм. При такому розвитку конфліктної ситуації реальна зона розбіжностей є невизначеною, із суб’єк­тивною тенденцією до її збільшення. Це означає, що учасники ситуації не можуть чітко визначити, у чому полягають їхні роз­біжності, але явно схильні це перебільшувати («У нас не може бути нічого спільного…» тощо). Це ґрунтується на тому, що відносини між «супротивниками» набирають форми взаємного відштовхування, будь-який контакт чи предмет може стати дже­релом розбіжностей.

Таким чином, не сам факт, предмет розбіжностей є вирішаль­ним у конфліктній ситуації, а швидше розвиток цієї ситуації, характер спілкування й стосунки її учасників.

Спілкування як суперечкa

Значення, яке має спілкування учасників конфліктної ситу­ації для її вирішення, робить зрозумілим те, чому багато спеці­алістів вважають переговори центральним моментом конфлікту. У процесі переговорів уточнюється предмет конфлікту, з’ясо­вуються позиції учасників, закладаються основи вирішення кон­фліктної ситуації.

Конструктивний стиль суперечки характеризується конкрет­ністю (чітко визначений предмет конфлікту, відсутність узагаль­нень, переходів на інші проблеми); активністю обох сторін, заці­кавленістю в бесіді; чітким викладенням своєї позиції й увага до протилежної; дотриманням етичних основ поведінки стосовно один одного, не зачіпаючи особистості іншого. Бесіда буде вда­лою, якщо в результаті:

– партнери отримали додаткову інформацію, дещо змінили своє бачення ситуації чи позиції партнера;

– удалося хоча б частково зняти напруження; – прийшли до більшого взаєморозуміння й зближення своїх позицій;

– змогли вирішити проблему й закрити конфлікт.

Якщо ж у результаті суперечки партнери не дізналися для себе нічого нового, напруження між ними збереглося або навіть оселилося, вони відчувають неможливість чи небажання зміни­ти позицію, то бесіду слід вважати негативною.