2. Розробка економічних стратегій.
Розроблення економічної стратегії починається з визначення головної цілі розвитку. Ціль (мета) повинна відповідати таким вимогам.
Вона має бути об'єктивно реальною, тобто такою, що може бути досягнутою взагалі.
Визначені строки досягнення мети повинні бути реальними.
Цілі і строки стратегії повинні реально співвідноситись із наявними в країні матеріальними, людськими та фінансовими ресурсами, а також з можливим залученням кредитів, інвестицій та фінансової допомоги з інших країн та міжнародних організацій.
Ціль не визначається «раз і назавжди», вона не повинна стати догмою.
Зміст мети повинен бути чітко, лаконічно сформованим і охоплювати найважливіші сфери соціально-економічного життя країни.
Стратегічна мета визначається як подолання несприятливого (або недостатньо сприятливого) сьогоднішнього стану економіки країни й досягнення більш високих параметрів її розвитку.
Звичайно розробка стратегій, визначення головної мети і підпорядкованих цілей здійснюється в декілька етапів:
- обґрунтовується необхідність зміни пріоритетів розвитку; визначається напрям стратегічних змін;
- формується основна мета, яку необхідно досягнути через трансформаційні зміни; визначаються цільові орієнтири, принципи та завдання розвитку;
- визначається послідовність дій намічених планів розвитку. Після визначення головної мети наступним етапом розробки
- стратегії є визначення методів її досягнення.
Сукупність заходів, які застосовує уряд для досягнення стратегічної мети, є стратегічною політикою.
Далі розробляється механізм реалізації стратегічної мети, тобто виявляються заходи уряду по регулюванню економіки в основних її сферах, створюються необхідні інститути, фонди, залучаються (в разі необхідності) іноземні й міжнародні кошти для вирішення тих чи інших стратегічних завдань.
У процесі реалізації стратегії уряд вирішує низку завдань. Серед основних з них на макрорівні є забезпечення повної зайнятості, стабільності цін, економічного зростання, рівноваги платіжного балансу;
на мікрорівні — ефективне використання ресурсів. Оскільки одночасне вирішення цих та інших завдань рідко буває можливим, виокремлюються пріоритетні цілі на кожному етапі здійснення стратегії.
Пріоритетні цілі звичайно групують по трьох напрямах: економічні, соціальні й екологічні.
3. Види, рівні та суб’єкти світових економічних стратегій.
Види стратегій:
1. за рівнем розвитку країн розрізняють: стратегії провідних країн, стратегії розвитку економік перехідного періоду, стратегії країн, які розвиваються
2. за цивілізаційною приналежністю: стратегії сталого економічного розвитку в період глобалізації, стратегії економічного розвитку в нестабільних економічних системах, сучасна американська стратегія світового лідерства, стратегія економічного зростання ЄС
3. за інституціональною та галузевою структурою стратегії країн класифікують:
4.1. інституціональна – формальна і неформальна стратегії;
4.2. галузева структура – економічного, соціального і екологічного розвитку (розроблюють МО).
а також,
в залежності від підходів до виработки стратегій розрізняють: стратегії концентрованого росту; стратегії інтегрованого росту; стратегії диверсифікованого росту; стратегії скорочення.
5. за строком дії економічні стратегії поділяються: середньострокові – до 10 років, довгострокові – понад 10 років
6. за параметрами середовища розвитку економічні стратегії країн класифікуються: зовнішні та внутрішні, довгострокові та найпринциповіше…
Набуті та придбані
7. стратегії за рівнем конкурентоспроможності: конкурентоспроможна чи ні
Економічна стратегія має декілька рівнів
1. залежно від об'єкта, до якого вона призначена: стратегія країни в цілому, регіону, адміністративного району, фірми, підприємства.
2.національний, макрорегіональний і глобальний
Сучасні дослідження у сфері менеджменту й аналізу практики економічної політики надають можливість конкретизувати визначення економічної стратегії, ЇЇ суб'єкта й об’єкта, стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів.
Суб'єктом економічної стратегії може бути будь-який суб'єкт, здатний упливати на процеси власного відтворення, що завдяки своєму місцю в інституційній системі розробляє та здійснює власну стратегію. Такі суб'єкти це, зокрема: особа, фірма, корпорація, ділове об'єднання, держава, міждержавне економічне об'єднання тощо. В міжнародних економічних стратегіях суб’єктами міжнародних економічних стратегій виступають країни чи ТНК.
Об'єкт економічної стратегії визначається сферою дії суб'єкта й може бути уособленим іншим суб'єктом, суспільним інститутом (системою відносин між суб'єктами) чи суспільною системою загалом. . Об’єктами – процеси розвитку, процеси трансформації.