МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА
Кафедра філософії
Реферат на тему:
«Філософські погляди Сократа. Софістична філософія.»
Виконала:
студ. 1 курсу, 5 гр.,
обліково-економічного факультету
Карандаш Юлія Сергіївна
Перевірила:
Доц., кандидат філософських наук
Северин-Мрачковська Людмила Василівна
КИЇВ 2012 р.
План
Вступ
Проблема літературних джерел про Сократа.
Платон про Сократа.
Свідоцтво Ксенофонта.
Етичне вчення Сократа.
Софісти і Сократ.
Значення філософських поглядів Сократа та софістів.
Вступ
В своєму рефераті я спробую передати основні ідеї книжки Ф. X. Кессіді ”Сократ”, опираючись на власне розуміння прочитаного матеріалу, а також на допоміжну літературу я виділю ключові на мою думку факти, що вплинули на філософію Сократа, а також ключові тезиси його філософського вчення. Слід зазначити, що в процесі написання книжки Ф. X. Кессіді намагався бути неупередженим, розкриваючи перед читачем як найширше коло думок і концепцій з тієї чи іншої проблеми, тому я вважаю, що опрацювання його праці дало мені змогу ознайомитися з постаттю Сократа на достойному рівні. В своєму рефераті я не буду детально вдаватися в біографію Сократа, приділю більшу увагу його філософії.
Важливою на мою думку є проблема постаті Сократа, а саме достовірності даних про нього, що дійшли до нас, адже важливо знати маємо ми справу з реальною історичною постаттю, чи літературним персонажем, який є втіленням філософського вчення когось іншого. Це питання я спробувала висвітлити в пунктах свого реферату:”Проблема літературних джерел про Сократа”,”Платон про Сократа”,”Свідоцтво Ксенофонта”.
В частині “Етичне вчення Сократа” я спробувала через призму його філософії висвітлити такі питання як самопізнання, істинність знання, маєв- тику Сократа, феномен Сократівського даймена, а також мірила людської свободи, регулювання поведінки людей, правильність та неправильність людських вчинків природні та неприродні бажання.
1.Проблема літературних джерел про Сократа.
Проблема Сократа більшою мірою зводиться до історичної цінності і правдивості даних про нього, адже власних праць він не залишив. Всю інформацію про нього ми черпаємо з робіт його друзів і учнів: філософа Платона і історика Ксенофонта, а також його ідейного противника комедіографа Арістофана і більш пізніх авторів таких як Арістотель. Та навіть якщо ці роботи складені дійсно з слів Сократа, то кожен з авторів інтерпретує їх згідно власним етичним і політичним поглядам, філософським ідеям, навіть з цих доводів їх вже можна вважати не достовірними, сутність гарних і поганих вчинків.
Гіперкритики, які досліджують постать Сократа вважають, що антична література не мала на меті зобразити філософа як історичну постать – його особа є літературною вигадкою. Тому Гігон вважає, що вся сократична література має розглядатися як поетика, дослідник І. Д. Рожанский у своїй статті “Загадка Сократа” взагалі стверджує, що: ”Автори Сократичних діалогів ставилися до своїх робіт як до витворів художньої літератури.”
На противагу реальному існуванню Сократа можна привести той факт, що Арістотель був логіком, практиком, людиною непересічного розуму, він прослідкував становлення і занепад однієї з найбільших держав грецького світу, вивчаючи історію Афін напротязі віків, тому він не з тих людей яких можна ввести в оману простою фантазією, та й і “Метафізику” ніяк не можна вважати художнім твором, висловлюючись словами А.Боннара, чудес в світі не буває, тож люди різного віку, професій, темпераменту не могли дати в багатьох аспектах однаковий або принаймні схожий опис Сократа без видимої причини. Та й загалом, якщо вважати, що реконструкція поглядів мислителя можлива лише при абсолютній достовірності інформації, то ми втрачаємо можливість вивчати будь-яку літературну постать, яка не залишила про себе жодний письмових пам’яток. Тож на думку Л.Брунсвинга надмірний скептицизм в вивченні постаті Сократа взагалі не потрібний, адже при такій гіперкритиці:” Все, що ми знаємо про Сократа це те, що ми нічого не знаємо.”
Будь-яка спроба встановити ким був і чому навчав Сократ стикається з неймовірними суперечностями серед авторів сократичної літератури, адже кожен з них висвітлював думку філософа, пропагандуючи власні переконання. Та не можна не зауважити той факт, що саме він звернув увагу філософів від фізики до філософії людини і мав величезний вплив на античну філософію загалом.
2.Платон про Сократа.
Діалоги Платона являють собою щось середнє між розповідно-описовою історією і філосовсько-поетичною прозою. Платон як портретист дещо ідеалізує образ Сократа, представляючи його в різних сферах: філосовсько-етичній, соціально-політичній, художньо-історичній і особистісній.
Можна чітко відокремити думки Платона від думок Сократа в погляді на добро і предмет знання, отже автор не проектує власні переконання на філософію Сократа,а лише охудожнює їх. Ідею добра Платон висвітлює в діалогах: “Федон”,” Держава”, “Мемон”, де стверджує, що державний діяч як і будь-який професіонал мусить мати певні навички, знання. Платон частіше пише не про те, чому вчить Сократ, а про те, чому він не вчить – в діалозі “Софіст” він стверджує, що Сократ негативно ставився до його власного нововведення дихометричного методу ділення понять.
В творах раннього періоду Платон приходить до висновку, що доброчесність заснована на знаннях. “Лахес”- присвячений трактуванню мужності, “Хармід”- розсудливості, ”Лисий” - дружбі і т.д. Відділивши від загального одиничне, витлумачивши його як поняття, в “Мемоні” Платон від Сократівського незнання переходить до власного, даючи визначення доброчесності. Сократ же прагнув, використовуючи своє мистецво ”питань”, перетворити знаючу людину на незнаючу, отже в цьому діалозі ми маємо справу з Платоном, а не “історичним” Сократом.
За Платоном Сократ не втікав з тюрми щоб не порушувати закони, та в дійсності він не робив цього адже вважав, що на несправедливість не можна відповідати несправедливістю.
Отже завдяки ідеалізації Платоном Сократа в його діалогах важко відрізнити історичного Сократа від платонізованого , та все ж ці діалоги залишаються найціннішими джерелами, що розповідають нам про історичного Сократа.