Модуль 3

25. Що таке гіпотеза та версія?

Гіпо́теза — наукове припущення, що висувається для пояснення будь-якого явища і потребує перевірки на досліді та теоретичного обґрунтування, для того щоб стати достовірною науковою теорією.

Особливістю гіпотези, як форми наукового знання є те, що вона завжди має певний ступінь імовірності, відмінний від 100%.

Також гіпотеза може визначатися як форма розвитку знань, що представляє собою обгрунтоване припущення, висунуте з метою з'ясування властивостей і причин досліджуваних явищ (В. І. Кирилов, А. А. Старченко).

Як правило, гіпотеза висловлюється на основі ряду спостережень (прикладів), котрі підтверджують її, і тому виглядає правдоподібно. Гіпотезу згодом або доводять, перетворюючи її в установлений факт (див. теорема, теорія), або ж спростовують (наприклад, вказуючи контрприклад), переводячи до розряду помилкових тверджень.

Гіпотеза – процес розвитку думки. Процес мислення в гіпотезі має певні стадії. Розрізняють дві такі стадії побудови і доведення гіпотези: 1) висування гіпотези і 2) доведення гіпотези.

Перевірка гіпотези здійснюєтся за допомогою експерименту чи серії експериментів.

Версія(від лат. verso – тлумачу, зважую) Один з кількох, відмінних один від одного викладів або пояснень якого-небудь факту, події.

Більшість авторів ставлять знак рівності між версією і гіпотезою. Аналіз сучасних дослідників дає підстави говорити про те, що відмінність версії від гіпотези полягає не в її пізнавальній природі, а в специфіці умов використання, побудови і практичної перевірки. Версія застосовується у такому специфічному виді діяльності, як розслідування злочинів.

Версія — це готове, хоч і неповне, недостовірне, ймовірне, знання про об'єкт, що досліджується (обставини, які підлягають дока­зуванню), інструмент подальшого досліджен­ня, в результаті якого досягається достовірне, істинне знання. Вона забезпечує всебічний пошук, виявлення фактичних даних (доказів), сприяє ґрунтовній перевірці та правильній оцінці останніх.

26. Характеристика логічних операцій доведення і спростування.

Доведення – це сукупність логічних засобів обгрунтовання істинності будь-якого судження за допомогою інших істинних і пов’язаних з ним суджень. Структура:

-теза (судження, істинність якого треба довести),

-аргументи-істинні судження, якими користуються при доведенні тези-вірогідні одиничні акти,визначення, аксіоми та постулати, раніше доведенні закони науки та теореми

-демонстрація-спосіб логічного зв’язку між тезою та аргументом, який веде до встановлення бажаної істини: прямим-доведення, в якому з відомих передумов за встановленими правилами безпосередньо слідує теза, тобто істинність тези безпосередньо обґрунтовується наявними аргументами; непрямим – доведення,у якому потрібно довести хибність антитези і на цій основі зробити висновок про істинність тези.

Спростування-логічна операція,спрямована на зруйнування доведення шляхом встановлення хибності або необґрунтованості висунутої тези.

- пряме і непряме спростування тези(спростування фактами, встановлення хибності наслідків, спростування тези через доведення антитези)

- критика аргументів - доведення хибності або неспроможності

- виявлення неспроможності демонстрації – виявлення помилок у формі самого доведення