Тема 1. Основи функціонування депозитарних систем План

1 . Сутність депозитарної діяльності

2. Цінні папери як фінансові інструменти фондового ринку (акції, облігації, інвестиційні сертифікати, депозитарні розписки).

1. Сутність депозитарної діяльності

Фондовий ринок є необхідною складовою частиною ефективно функціонуючої ринкової економіки. Для того, щоб він міг виконувати свою регулятивну функцію, необхiднi розвинутий та високолiквiдний вториний ринок цiнних паперiв, надiйний захист прав власностi, повна i достовiрна iнформацiя, вiльний доступ на ринок всiх учасникiв угод.

Забезпечення пiдтвердження наявностi та характеру правовiдносин щодо цiнних паперiв є одним з нарiжних каменiв фондового ринку. Термiн «цiннi папери» утвердився на фiнансовому ринку з двох причин. По-перше, всi борговi зобов’язання мали вiдповiдну цiну, виражену в грошовому еквiвалентi тiєї чи iншоi країни. По-друге, такi грошовi документи перебували в обiгу лише в паперовiй формi, тому термiн «грошовий документ» завжди сприймався як «паперовий документ», або «цiнний папiр». Фондовий ринок функцiонує як складний механiзм, що фактично забезпечує перетворення взаемовiдносин мiж кредиторами та боржниками в цiннi папери, як засiб финансових угод i операцiй, тобто в майно, здатне до обiгу. Спочатку це перетворення здiйснювалося за допомогою паперового носiя, а в сучасних умовах — вже без нъого, бо велика кiлькiсть цiнних паперiв оформлена не на «класичних» паперових носiях, а iснуе у виглядi «безпаперових цiнних паперiв — електронних записiв. Сучасний рiвенъ розвитку комп’ютерних технологiй зумовив поступове витiснення на фiнансових ринках певноi частини паперових «цiнних паперiв» вiдповiдними магнiтними записами у комп’ютерних файлах. Тому поряд з термiном щiннi папери» поширений термiн «електроннi цiннi папери».

В останнi десятирiччя тендендiя трансформацii боргових зобов’язанъ у цiннi папери, що отримала назву «сек’ютеризацiя», стала досить розповсюдженою на свiтовому финансовому ринку. Сек’ютеризацiя, перетворюючи звичайнi зобов’язання боржника до кредитора в майно, надає цим зобов’язанням пiдвищену обігову здатнiсть, розмiщує їх у готову iнфраструктуру фондового ринку i в кiнцевому пiдсумку робить фiнансови вiдносини в економiцi бiльш мобiльними, а саму економiку — бiльш гнучкою та ефективною.

У зв’язку з цим особливим є питання обліку прав на цiннi папери як на майно i прав кредиторів до боржників, закріплених цінними паперами. Його вирішення покладається на спеціальну облікову інфраструктуру, яка має назву — депозитарна система. В залежності i вiд особливостей національного законодавства елементи цієї системи мають рiзнi найменування — депозитарії, кастодiани, реєстратори, зберігачі тощо.

Завданням такої системи у загальному плані є засвідчення, підтвердження факту i характеру правовідносин мiж суб’єктами обігу цiнних паперiв. Мова йде, по-перше, про вiдносини, що закрiплені цiнними паперами, i, по-друге, про права на цінні папери як на майно.

Права на цінний папір – речові права на цінний папір, зокрема право власності на цінний папір як предмет матеріального світу.

Права за цінним папером – зобов’язальні права за цінним папером, зокрема право на участь у загальних зборах акціонерів, право на отримання доходу (дивідендів, процентів). Відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Якщо визначити основне призначення облікової, депозитарної системи по відношенню до інших складових фондового ринку, то воно знаходить свій прояв у двох основних функціях:

1) підтвердження прав кредиторів, закріплених у цінних паперах;

2) підтвердження прав власності та інших майнових прав на цінні папери як на майно.

Саме у виконанні цих функцій полягає сутність депозитарної діяльності з надання послуг клієнтам (кредиторам, боржникам, власникам та іншим) для засвідчення наявності і характеру правовідносин щодо цінних паперів.

Історично об’єктивною передумовою виникнення депозитарної діяльності стала потреба у забезпеченні відповідального зберігання цінних паперів. Термін «депозитарій» вiд франц. означає «сховище» и початково ототожнювався з банківським сейфом, куди здавалися на зберігання цiнностi. Коли цiннi папери розміщувалися тiльки у паперовiй формi, власник мiг передати iх до сховища у депозитарiй, функції якого виконували, як правило, банки. Викликана необхiднiстю убезпечити належнi власникам сертифiкати цiнних паперiв, послуга з вiдповiдального зберiгання зводилася на той момент до спроможностi установи створювати умови для того, щоб цiнностi - гроші, ЦП, документи, що пiдтверджують право власностi, — помiщати у сейф.

Як iнститути, що надають послуги зi зберігання сертифiкатiв цiнних паперiв, облiку прав власникiв на цiннi папери та обтяження їх зобов‘язаннями, фiксації фактiв переходу прав до нового власника, депозитарiї сформувалися значно пiзнiше, у першiй половинi ХХ сторiччя. Пiонерами у цiй справi виступили Нiмеччина, Англiя, Францiя, США.

Протягом 70-х рр. ХХ ст. в країнах Заходу вiдбувався бурхливий розвиток електроніки та комп’ютерної технiки, iнформацiйних технологiй, що вiдкривало перспективи автоматизації будь-яких процесiв в усьому свiтi. І це впливало на всі сторони життєдiяльностi людини та суспільства. Почався інтенсивний процес автоматизації банкiвських платiжних систем, розрiхунково-клiрингових систем для товарних, фондових i валютних бiрж свiту, процесiв вiдповiдального зберiгання цiнностей тощо.

З iншого боку, умовою подальшого поступу iнститутiв депозитарної дiяльностi в свiтi з 70-х рокiв стала тенденцiя до витiснення паперових цiнних паперiв електронними. У зв’язку з цим виникло багато питань правового характеру: як вести облiк електронних цiнних паперiв та їхнiх власникiв, що є підтвердженням права власностi на цiннi папери та прав за цiнними паперами, який порядок розрахункiв, яка модель побудови депозитарної системи прийнятна тiй чи iншiй краiнi тощо.

Пошук шляхiв вирiшення цих питань, а також новi тенденції, що складаються в сучаснiй свiтовiй економiцi — загальне зростання фiнансових ресурсiв та iх глобальна переорiєнтацiя у сферу цiнних паперiв, — вимагають подальшого прогресу технологiй та iнфраструктури фондового ринку, щоб зробити вкладення коштiв у цiннi папери i керування ними бiльш простим, доступним, ефективним. У зв’язку з цим зростає значення i депозитарної дiяльностi.