Коарктація аорти

Коарктація аорти – є представником вроджених вад серця зі збідненням великого кола кровообігу, з незмінним легеневим кровоплином і з перешкодами викиду крові із шлуночків.

Коарктація аорти – це природжене звуження її на певній ділянці, найчастіше між місцем відходження лівої підключичної артерії та артеріальної протоки. Частота каорктації аорти становить 6-14% від числа всіх ВВС. Гемодинамічні особливості: існують 2 режими кровообігу у великому колі – вище за місце звуження створюється артеріальна гіпертензія, яка поширюється на судини голови, плечового поясу, верхніх кінцівок; проте нижче за місце звуження – гіпотензія судин нижньої половини тулуба.

Клінічна картина вади залежить від віку дитини. В ранньому віці відзначаються блідість шкіри, задишка, відставання у фізичному розвитку, тахікардія, застійні хрипи в легенях. Більш старші діти можуть скаржитись на головну біль, носові кровотечі, запаморочення, задишку, серцебиття, втомлюваність та болі у ногах під час ходьби, ішемічні болі в животі.

Характерно, що пульс на руках напружений, повний, а на ногах – послаблений або відсутній, артеріальний тиск на верхніх кінцівках збільшений, а на нижніх – знижений або не фіксується. Може визначатися пульсація аорти в яремної ямці, колатеральних судин м’язів у ділянці кута лопатки, розширених реберних артерій. Верхівковий поштовх посилений. Межі серця зсунені вліво. Можливо вислухати систолічний шум над ділянкою серця, який за тембром нагадує функціональний, або вислуховується лише в міжлопатковому просторі; ІІ тон над аортою посилений. На ЕКГ виявляють ознаки лівограми та гіпертрофії лівого шлуночка, на ФКГ-систолічний ромбоподібний або веретеноподібний шум з епіцентром у ІІ- ІІІ міжребер′ях зліва або справа від грудини. На Ехо-кардіограмі спостерігають звуження аорти, гіпертрофію лівого шлуночка. При Rо-логічному обстеженні виявляють збільшення розмірів серця за рахунок лівих відділів, узури ребер в задніх відділах.

Лікування хірургічне: або при встановленні діагнозу при наявності значних гемодинамічних порушень, або до 5-7 років при більш сприятливому перебігу.

Тактика ведення хворих з ввс.

При встановленні діагнозу вродженої вади серця дитина стає на диспансерний облік у лікаря-кардіолога з обов’язковим систематичним оглядом, ЕКГ, Rо-логічним, Ехо-кардіограічним спостереженнями, вимірюванням артеріального тиску. Фізичне навантаження повинно бути посильним, дитина має достатньо перебувати на свіжому повітрі, потребує загартовування, підвищення імунного захисту, зменшення контактів з інфекційними хворими.

ВВС лікуються хірургічно. Показання до операції можуть бути екстреними в першу фазу перебігу вади, або плановими в другу фазу в оптимальні для кожної вади терміни.

В тих випадках та термінах ВВС, коли хірургічна корекція не показана, проводиться консервативне лікування, яке спрямоване на надання невідкладної допомоги при катастрофічному стані або на лікування ускладнень та супутніх захворювань.

Неспецифічною профілактикою ВВС є запобігання впливу несприятливих факторів в період ембріогенезу, поширення генетичного консультування населення, удосконалення пренатальної діагностики цих вад розвитку.