Питання для самоконтролю

1. 1.  Розкрийте зміст основних термінів Болонського процесу – кре­дит, рівень кредиту, критерій оцінки, нормативний навчальний час, дескриптор рівня, оцінювана одиниця (модуль).

2. 2.  Розкрийте зміст основних елементів системи ECTS.

3. 3.  Як складається індивідуальний навчальний план студента?

4. 4.  У чому полягають основні відмінності моделей кредитних систем?

5. 5.  Які особливості кредиту в системі ECTS?

6. 6.    Що слід враховувати при проектуванні освітньої програми модулів?

7. 7.  Які можливості студентам дає система накопичення кредитів?

 

Тема 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ects) у вищу освіту України

Розгляд указаної теми доцільно розпочати з аналізу позасистемних чинників, які особливо істотно впливають на вищу освіту, насамперед:

1) політична перебудова світу й перехід до формування стійкої та демократичної організації світового співтовариства;

2) зменшення сили дії інстинкту самозахисту від нападу і форму­вання нової концепції національної безпеки, що принципово відріз­нятиметься від тієї, на якій виховані й діють майже усі сучасні політики (насамперед, в екс-соціалістичних і країнах третього світу);

3) посилення взаємозалежності й поглиблення взаємодії країн світу, повна відмова від економічної та культурної самоізоляції;

4) несподівано швидке наростання загрози діяльності та вижи­ванню людства у вигляді низки глобальних проблем типу вичерпання невідновних ресурсів та неприпустимої деградації довкілля, вирішен­ня яких неможливе ні в локальних, ні в регіональних рамках;

5) формування нової сукупності індивідуальних потреб і пріори­тетів, поступове формування нової людини – землянина XXI сторіччя.

Ці глобальні суспільно-економічні явища ведуть до змін у вищій освіті України, її адаптації до Європейської системи перезарахування кредитів (ECTS), впливають на зміст навчання та його мету, особливо на мікрорівні сучасних систем освіти.

Зміна політичних і соціальних пріоритетів примушує переглядати головну парадигму освіти й переходити від виховання громадянина певної країни до формування громадянина світу, «людини відпові­дальної», освіченість і мораль якої відповідатимуть складності тих завдань, які їй доведеться вирішувати. Хоча цей процес лише в зарод­ку й виявляє себе у формі регіональних проектів типу «євро­пейського» чи «північноамериканського» виховання, та в недалекому майбутньому ця проблема сягне рівня глобальних рішень ООН і стане визначальною для долі людства. Щодо України цю обставину краще врахувати відразу, ще на стадії створення Державних національних програм, проектів чи прийняття законів про мету і зміст обов’язкової освіти, а не робити помилки, виправляти які нам доведеться під зовнішнім політичним чи економічним тиском.

Серед шляхів адаптації вищої освіти України до європейської системи є забезпечення (і постійне підвищення) якості життя свого населення.

Ці зовнішні глобальні чинники з кожним роком все більше впли­вають як на внутрішню, так і на зовнішню політику окремих країн та їх ширших об’єднань. У системах освіти вони теж досить чітко вияв­ляють себе не тільки у вищій школі й наукових дослідженнях, але й на нижчих стадіях. Немає сумніву, що на рівні світового співтовариства ці тенденції поглиблюватимуться, тому нам необхідно їх врахувати під час стратегічного й тактичного планування змін власної системи освіти та виховання.

Студенти мають розуміти головне завдання вищої школи – заклас­ти необхідну інтелектуальну та моральну базу, достатню для май­бутньої діяльності у сферах науки, виробництва, управління тощо. До головних функцій вищої школи відносяться: 1) розвиток, акумуляція та поширення знань; 2) загальнолюдське та національне виховання і культурно-просвітницька діяльність; 3) регулювання соціальної пове­дінки (диверсифікація, консультації, експертиза); 4) інтелектуальний розвиток та моральне вдосконалення особистості; 5) підготовка до професійної діяльності.

Якщо система вищої освіти України була пристосована до «союз­ної цілісності», відповідала «суспільно-індивідуальним потребам» колишнього політичного ладу, була «збалансована з потребами суспільства» минулої доби, то як має змінитися «система» за умов розпаду «цілісності», зміни соціально-політичних та економічних орієнтирів. Зрозуміло, чим радикальніше змінюються умови, тим радикальніше має змінюватися і відкрита система, до якої належить і вища освіта. Отже, мають докорінно змінюватися цілі, елементи системи та зв’язки між ними.

Структурування вищої школи на два рівні наблизить освітні системи країн-учасниць Болонського процесу до англійської (англо­саксонської, англо-американської за різними визначеннями) моделі й означатиме відхід від гумбольдтіанської (німецької), значно поши­ренішої в регіоні. Проблема полягає не стільки в національних пріори­тетах, скільки в принциповій концепції вищої освіти. Нова двосту­пенева модель веде до підвищення ролі професійно-орієнтованої, практичної підготовки і, на думку науковців багатьох країн, до зниження рівня фундаментальної наукової підготовки.

Студенти, вивчаючи документи Болонського процесу, мають усві­домити, що передумовами входження вищої освіти України до Бо­лонського процесу є: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS), проведення педагогіч­ного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III-IV рів­нів акредитації.

Звертаючи увагу на зрозумілість професійних кваліфікацій, слід виділити головний аспект проблеми – набуття професійними квалі­фікаціями, науковими ступенями, що надаються в європейських ВНЗ, якостей зрозумілості, порівнюваності для роботодавців та потен­ційних споживачів освітніх послуг в усьому світі. Потрібна чітка і вичерпна інформація про результати навчання, тобто знання, навички та компетенції, яких можна набути в європейських ВНЗ. Інстру­ментами розв’язання цієї проблеми є Додаток до диплома, де містяться необхідні дані як національною, так і англійською мовою, а також європейська система залікових одиниць (кредитів), у яких ви­мірюються показники тривалості, інтенсивності навчального процесу.

МОН України визначило основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації нав­чального процесу у навчальних закладах III-IV рівнів акредитації:

1. 1)     розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями;

2. 2)        запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів;

3. 3)     організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів;

4. 4)     введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування;

5. 5)     створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти;

6. 6)     розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу;

7. 7)     зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки;

8. 8)     вдосконалення наявного та створення нового навчально-мето­дичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення нав­чання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу;

9. 9)     формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають мож­ливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфіка­ційної складових підготовки;

10. 10) введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних прог­рам навчання.

Українська вища освіта, як і інші європейські освітні системи, пе­ребуває в процесі реформування: запроваджено ступеневу систему вищої освіти; систему залікових одиниць (кредитів) для вимірювання кількісних показників навчального процесу, систему акредитації та аудиту якості освіти на національному рівні, удосконалено Додаток до диплома. Прийняття Закону України «Про вищу освіту» має надати цим реформаційним крокам більшої сили, системності, впорядкова­ності. Наш шлях у єдину Європу пролягатиме передусім через конкурентноспроможну вищу освіту, яка повинна мати як європейські якісні показники, так і кількісні характеристики, зрозумілі й порів­нювані із системами освіти інших країн регіону і світу в цілому.

Для опрацювання цієї теми можна використати літературу [4; 5; 6; 8; 10; 12; 14; 16; 17; 23; 25; 30; 34; 36; 41; 43].