Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
0444615_20AD0_nizoviy_m_a_vstup_do_knigoznavstv...doc
Скачиваний:
25
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
1.49 Mб
Скачать

Тема 1. Книгознавство як наука

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

провідну, але не універсальну роль має відіграти книгознавство, Точне і чітке визначення об'єкта свого дослідження і розмежу­вання з іншими науками, в сферу яких також входять окремі cto-J рони книжкової справи — одна з найголовніших умов успішного розвитку книгознавства".

Кандидат філологічних наук доцент Харківського інституту! культури І.Я. Каганов, засновник і багаторічний керівник Клубу любителів книги у Харкові, звернувши увагу на те, що „у доповіді і в дебатах не приділено достатнього місця бібліотекознавству як важливій складовій частині книгознавства", висловив упев-L неність, що „невід'ємною складовою частиною книгознавства має стати вивчення читача".

Виступав на цій нараді ще один представник України — стар-J ший науковий співробітник Львівського державного універси-і тету, кандидат історичних наук Я.Д. Ісаєвич (нині академік АНІ України). Зазначивши, що „радянське книгознавство досягло за: останні роки значних успіхів", він підкреслив, що „у його розви-! ток роблять внесок і фахівці, працюючі в цій галузі на Україні".! При цьому звернув увагу, зокрема, на „змістовну статтю „Книго-, знавство" в „Українській Радянській енциклопедії". Автор її т відомий радянський бібліограф Ф.П. Максименко, який багато робить для розвитку книгознавчої науки в Українській РСР".

Не залишилася непоміченою й відсутність у заголовній до-1 повіді проф. О.О. Сидорова „книгорозповсюдження" як одного з основних об'єктів книгознавства, як це було визначено ще М.М. Лісовським. Тому представники цієї галузі досить гостро відреа-гували на цю ситуацію, поставивши під сумнів вживання самого терміна „книгорозповсюдження" як універсального поняття. Бо, стверджували вони, якщо читач отримує книгу з бібліотечного фонду, то проти цього терміна немає заперечень, але коли він купує книгу в книжковому магазині, то це „книгорозповсюд­ження" чи, все-таки, „книгопридбання", тобто книжкова торгів­ля, що й треба називати своїм іменем, а не приховувати її за не­повноцінними замінниками.

Першопричину такого становища вони бачать в дещо зневаж­ливому ставленні в суспільстві до торгівлі взагалі, отже й до книж­кової торгівлі. Хоча, як відомо, принцип купівлі-продажу діє щ всьому шляху книги від автора до споживача (автор продає руко­пис майбутньої книги видавництву, видавництво платить дру-

26

ні і.мі тиражування, книготорговельні установи купують кни-ииііііііиицтва (видавця).

Цругою причиною такого становища фахівці вважають не-ни і грінними працівниками справжнього місця і ролі книж-н і "| и шлі не лише в книжковій справі, а й у загальному підне-И м м.гурно-освітнього і науково-технічного рівня трудящих

'НІ

11 ісі ко вирішувалося й питання про „включення" до кни-і ни пні як комплексної науки давно сформованих наукових 11 и 11 ні 11, перш за все бібліографії (бібліографознавства) та бібліо-• ні.пи 'тин. Більшість учасників обговорення (щоправда, без 11 и /піскусії представників бібліотечних факультетів МДІК та і ні і , хилялися до того, що названі науки „цілком входять до 11 шанства, як особливі і притому найважливіші дисципліни". ІіІГиііотекознавці та бібліографознавці, навпаки, були дешо її пумки. Один із тодішніх лідерів бібліотекознавства О.С. Чу­ні, наприклад, таким чином відгукнувся на подібні заяви: И їй і, піні роки з'явилися спроби підходу до бібліотекознавства іп чистини комплексної науки - книгознавства. Але цей зв'я-ttііі'іііо складніший, ніж він інколи здається, бо просте, меха-"■ приєднання бібліотекознавства до книгознавства (поряд з ими дисциплінами) ні в якій мірі не вирішує проблеми їх ніч іпаємозв'язків і взаємозбагачення" (6). Чимало було сказано про те, що „економічний аспект вивчен­ії и і и повинен обов'язково існувати в книгознавстві", що ииіічічіня кількісної сторони книжкової справи знаходиться у • цілішому зв'язку з якісною стороною, а в „кількості" відби-11.1'и закономірності розвитку книжкової справи, її успіхи й

пі.III".

I Іе іллишилися поза увагою й проблеми історії книги. Зокре- нсобхідності створення монографій та узагальнюючих праць

II ірії російської та радянської книги, книги народів СРСР та іі.иої історії книги. В цілому, висловлювалась упевненість в

шов системі книгознавства історія книги займе певне місце,

Щ интідне її важливій історико-культурній і практичній ролі.

Іо|>калися учасники наради-дискусії й деяких принципових

і ' н і і іиційних питань подальшого розвитку книгознавства. Зок-

і, шпначення провідної загальносоюзної установи в галузі

пінавства або створення науково-дослідного інституту,

27

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

організації і проведення Всесоюзної наради з проблем книго­знавства тощо.

Все це було відбито у „Рішенні" наради, де, зокрема, зафіксова­но доручення комісії на чолі з М.М. Сікорським розробити про­блематику наукових досліджень з основних напрямів книгознав­чої науки і практики, прохання до вищих керівних органів покла­сти на Всесоюзну книжкову палату функції головної книгознавчої наукової установи та доручити їй організацію та проведення Bceco-j юзної наради з питань книгознавства .

Цією нарадою-дискусією закінчувався початковий період дру-j того „народження" книгознавства. Зрозуміло, що далеко не все не відразу було реалізовано з того, про що йшла мова на цій і попе­редній нарадах. Дещо було відкинуто самим життям, дещо було) уточнено і змінено. Однак, частина поставлених проблем подаль-і шого розвитку книгознавства почала поступово реалізовуватися Так, зокрема, Всесоюзна книжкова палата була визнана прон відною установою в галузі книгознавства, 1971 року була прове^ дена Перша Всесоюзна нарада з проблем книгознавства. Від тога часу такі конференції почали проводити раз в чотири роки (Х| відбулася у квітні 2004 р.) і стали досить ефективним засобом мобілізації і консолідації книгознавчих кадрів. Цьому ж сприяла відкриття кафедр книгознавства в провідних інститутах культу-І ри та університетах країни, запровадження ВАК вчених ступенів кандидата і доктора наук з книгознавства тощо.

Пошук відповідей на сформульовані проблеми включав і пи-І тання про визначення самого терміна „книгознавство". При вири шенні його намітилося декілька методологічних підходів і роз-] роблюваних на цій основі теоретичних концепцій: комплексності книгознавства, його функціональності, дисциплін, що „перети-j наються", системно-типологічна концепція.

Першу з названих концепцій запропонували лідери відроджуй ваного книгознавства О. О. Сидоров та М. М. Сікорський влас-І ним визначенням книгознавства як „комплексної науки про кни-j гу і книжкову справу". Складовими цього комплексу були виз-І нані такі дисципліни: теорія і практика редагування, мистецтво книги, бібліографія, бібліотекознавство, історія багатонаціональ­ної радянської книжкової справи.

Комплексність книгознавства аргументувалася розумінням його об'єкта як комплексу: „книга - книжкова справа". 28