Тема 1. Книгознавство як наука

,иІріуальна бібліотека", „віртуальний книжковий магазин" і т. д. МІ іа ними поки що немає ні системи несуперечливого змісту, її миніть коректно позначених семантичних полів. Однак це не іиіні.ііяє книгознавство від необхідності дослідити і теоретично іііфунтувати оптимальне співвідношення книги з іншими фор-Мми соціальної комунікації (преса, радіо, кіно, ТБ), особливо з іиміґютеризацією.

Поки що дану проблему книгознавці сприймають неодно-іііічио. Представники „традиційного" книгознавства пропону-m під книгознавством розуміти науку про книгу „в її сугубо імпмційному значенні" (проф. І. О. Баренбаум), інші, навпаки, кип ніч гають на тому, що „електронна книга" як єдність усіх про-

результатів організації електронної копії тексту авторсь-

нору (творів) в електронне книжкове видання „не може не

інім „законним" об'єктом книгознавства, яке досліджується в їм*,їх предмета науки про книгу (10).

І Іемає сумніву, що „електронна книга", як різновид книжко-іииі ішдання, є безумовним об'єктом книгознавства. Дискусії на ін< гему дещо перебільшують проблему і, скоріш за все, відбива-ffU исіотовність частини книгознавців до вивчення специфіки

И і іронної книги" та методів роботи з нею.

і роки „другого" народження книгознавства були поставлені

, fllni.ni -менш, вирішені його взаємовідносини зі спорідненими

суміжними науковими дисциплінами: теорією редагування,

(Лиіоірафознавством, бібліотекознавством, бібліополістикою та

Ці Стило цілком очевидним, що лише спираючись на досягнення

І дисциплін книгознавство може розвиватися і рухатись впе-I і ішробляючи" нові узагальнюючі знання про книгу і книж­ищу і праву (12).

Иичодичи з вищесказаного пропонуємо наступне визначення

иіініства, яке може стати поштовхом для подальших пошуків

і.ночного визначення: книгознавство — комплексна наукова

пінніші, яка вивчає у часі і просторі процеси підготовки, випуску,

> іжеиня та використання книги в суспільстві (11).

г. „друге" народження книгознавства показало і підтвер-ою незруйновність за будь-яких умов. Адже і в роки „ди-

пи" заборони воно продовжувало існувати і розвиватися в

тмин v 11 їм ознавчих дисциплінах (бібліографознавство, бібліо-іисіїю та ін.). Воно також засвідчило, шо „довічне" життя

33

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

книгознавству гарантує таке ж життя книги в суспільстві у будь якій формі її існування. Тому немає реальної загрози книгознав. ству і з боку нині штучно створюваних „метанаук", в надрах яки ніби-то має розчинитися наука про книгу і книжкову справу, і

Отже, ми розглянули книгознавство від витоків самого тер міна „книгознавство", його еволюцію, виокремлення з над бібліографії і поступове перетворення в самостійну наукову диоі ципліну. При цьому пунктирно позначили шляхи розвитку кнц| гознавства в Росії та Україні, назвали його основних фундаторі;

Насамкінець, проаналізували сучасне тлумачення книгознав ства, його об'єкта і предмета, складових частин та наукових м«| тодів, взаємовідносин з „електронною книгою". Цей екскурс минуле і сьогодення показує, що, незважаючи на давно отрим^і ний статус самостійної наукової і навчальної дисципліни, у кнж гознавстві ще залишається низка невирішених методологічн: проблем, починаючи від однозначного визначення книгознавст й закінчуючи проблемою професійної підготовки книгознавц'

Справа не лише в динаміці розвитку науки і неминучій зм^: (розвитку) її методологічних засад, а й очевидному відставай теорії книгознавства в останні десятиріччя. Як зазначала пр А. Бєловицька на X Міжнародній конференції з проблем кни знавства (2002 p.), процес комерціалізації не лише книговид ничої і книготорговельної справила й книговидавничої і кни торговельної професійної свідомості в сучасній науці про кнй безпосередньо й опосередковано відгукнувся падінням її тео; тичного і методологічного рівня.

Тому, мабуть, не випадково, що й на XI аналогічній кон ренції (2004 р.) відомий книгознавець проф. М. Єльников св<| доповідь назвав: „Книгознавство — в минулому, в майбутньо^: чи ніде?" В ній він, зокрема, першочерговим завданням нинішг книгознавців вважає „взяти з книгознавчого минулого усе цін; оригінальне, фундаментальне; систематизувати і, якбеззастере умова, аргументувати систему наукового знання про книгу і п цесів, з нею пов'язаних, тобто системну модель книгознавства; потім вже, з врахуванням законів „книжкового бізнесу", існ вання комп'ютерних технологій і телекомунікаційних мер/ накреслити магістральний шлях книгознавства XXI ст. повноцінної самостійної науки" (13).

Так що майбутнім книгознавцям, які сьогодні тільки розіі

34