Тема 4. Книжкова справа як система

Терміни „преса", „періодика". Тому видавнича справа сприй­мається, перш за все, як „книговидавнича справа" або „книгови­дання".

Видавнича справа охоплює всі основні процеси створення кни­ги - від встановлення форм співпраці з автором книги шляхом підписання з ним авторського договору чи розгляду запропоно-ианого ним оригіналу - до здачі накладу (тиражу) до книготорго­вельної мережі або підприємству, що займається розповсюджен­ням видання за передплатою.

На цьому шляху видавничий процес проходить декілька стадій: І) редакційну - оцінка і підготовка видавничого оригіналу до ниробництва; 2) видавничу — вичитка і технічна розмітка видав­ничого оригіналу, а також підготовка та обробка оригінал-маке-та; 3) виробничу - набір в друкарні, репродукційні роботи, друк, (фошурувально-палітурні та оздоблювальні роботи; 4) маркетин­гову (здійснюється паралельно з усіма іншими або навіть випе­реджає їх). До цього долучається: затвердження сигнального при­мірника на випуск у світ, прийом накладу, розсилка обов'язково­го примірника за встановленим списком та ін.

Відносно самостійною частиною видавничої справи є мистец­тво книги. Не випадково, мабуть, А. Барсук у своїй „Принци­повій схемі книгознавства" виділив „Мистецтво книги" навіть в самостійний підрозділ книжкової справи. Розпочавшись як зви­чайне ілюстрування, мистецтво книги поширилося на матеріаль­ну основу книги, шрифти, обкладинки та палітурки і т. д., ставши підґрунтям для створення теорії мистецтва книги.

Сьогодні основоположним завданням мистецтва книги є не традиційне художнє оформлення книги, а комплексна розробка книги як єдиного функціонального організму і моделі її функ­ціональної структури. Небезпідставно стверджується, що лише художник, який проектує книгу, враховуючи її зміст і читацьке призначення, здатен усвідомити всю складність її структури і форми.

Отже, справа не лише в технічній стороні видавничого проце­су, а в тому, що книговиробництво постійно поповнює інтелек­туальний і творчий потенціал суспільства й одночасно закріплює накопичені знання як духовну спадщину та закріплений у книзі соціальний досвід людства. Органічне поєднання матеріального і духовного в процесі створення книги дозволяє вважати видавни-

85

Низовий М.А, Вступ до книгознавства

чу справу одним із найнадійніших каналів руху соціальної інфор­мації, а саму книгу - ідеальною інформаційно-пошуковою сис« темою.

З економічної точки зору видавнича справа є однією з форм підприємництва, що базується на засадах книжкового маркетин-гу, де „сировиною" використовується інтелектуальна власність автора як результат його розумової діяльності і сам готовий про­дукт - книга також призначений для інтелектуального, духовно­го споживання. Саме це принципово відрізняє її від усіх інших споживчих товарів (5).

І ще одне. Книговидання тримається, як зазначає згадуваний; вище Семюел С Воєн (щоправда, стосовно американського кни­говидання), на трьох китах: автор, видавець, читач. Видавнича справа не має зовнішніх професійних критеріїв, які сформували б систему навчання цьому бізнесу як спеціальності. Видавці ство­рили своє середовище, свої етичні стандарти, але в цілому книж­ковий бізнес не має строго визначених правил або жорсткого мо­рального кодексу.

Це - у них. А як справи з українським книговиданням? Перед тим, як відповісти на поставлене питання, наведемо невелику цитату з листа Т. Шевченка із заслання до своїх побратимів: „До вас слово, о братія моя українськая возлюбленная. Велика туга осіла мою душу. Чую, а іноді читаю: ляхи, серби, болгаре, чорно-гори, москалі - всі друкують, а в нас анітелень, неначе всім заці­пило".

Великий Кобзар говорить про долю української книжки в умовах царської Росії. Але коли уважно проаналізувати, як пише знаний фахівець М. Тимошик, „той стан, у якому ось уже кілька років підряд перебуває українське національне книговидання, і коли порівняєш його у контексті розвитку сучасної світової кни­говидавничої практики, приходиш до висновку про існування тут невтішної паралелі".

Другим компонентом книжкової справи є поліграфія, яка, в цілому, є галуззю промисловості, що займається розмножуван­ням (тиражуванням) видань та друкованих виробів. Конкретні­ше - галузь техніки, сукупність технічних засобів для багатора­зового тиражування текстового матеріалу та графічних зображень. Поліграфія є матеріально-технічною базою видавничої справи.

Відразу потрібно підкреслити, що технічний бік виробництва

86