6.3. Основні поняття кодування інформації

Кодування – це процес присвоєння умовних позначень об’єктам, процесам і явищам. Кодування необхідне для однозначного (формалізованого) описання даних, їх ефективного пошуку.

Розробка кодів виконується згідно з такими вимогами:

• логічність побудови;

• мінімальна значність кодів;

• запас номерів для кодування нових елементів.

Система кодування – це сукупність методів і правил кодування класифікаційних групувань і об’єктів класифікації заданої множини. Код – це знак чи сукупність знаків, прийнятих для позначення класифікаційного групування чи об’єкта класифікації. Код і його структура характеризуються алфавітом, основою і довжиною.

На практиці застосовуються такі методи (системи) кодування: порядкова, серійна, позиційна, комбінована, шахматна (матрична), код повторення.

Порядковий метод кодування – створення коду із чисел натурального ряду і його присвоєння. Найбільш простий, однозначний.

Серійний метод кодування – створення коду із чисел натурального ряду, із закріпленням окремих серій чи діапазонів цих чисел за об’єктами класифікації з однаковими ознаками і його присвоєння.

При визначенні кількості розрядів для коду беруть до уваги максимальну кількість об’єктів для найбільшої серії чи діапазону і додають резервні позиції для кодування нових об’єктів.

Позиційний метод кодування – створення коду на основі виділення ознак, котрим відводиться відповідна кількість розрядів у кодовому слові.

Шахматна – це різновид позиційної, яка зв’язує дві ознаки у вигляді матриці.

Комбінована основана на сполученні різних систем кодування з урахуванням їх переваг.

Система повторення основана на залученні основних характеристик об’єктів, явищ.

Вимоги до кодів:

1.)забезпечення розв’язання всіх задач системи при мінімумі їх довжини;

2.)структура коду має забезпечувати групування інформації у необхідних розрізах;

3.)єдність кодів на всіх рівнях управління;

4.)код повинен бути незмінним протягом довгого часу;

5.)алфавіт коду повинен бути цифровим.

Тема 7. Автоматизований банк даних (абд)

Питання

1. АБД та його структура.

2. Основні вимоги до БД.

Література: [3, 4, 5, 6, 9, 11].

7.1. Абд та його структура

Електронна обробка економічної інформації передбачає раціональну організацію інформаційної бази (ІБ) на машинних носіях, розміщення бази на машинних носіях, розміщення ії у внутрішній пам’яті ЕОМ і забезпечення доступу до даних, що зберігаються.

Машинна ІБ з УП складається з окремих масивів (файлів), які містять дані про будь-які однорідні об’єкти. Великі обсяги економічної інформації і багаторазовість ії використання зумовлюють необхідність складної організації даних у внутрішній пам’яті ЕОМ.

АБД – це сукупність програмних, технічних, інформаційних та організаційних засобів, які забезпечують централізоване нагромадження, ведення, актуалізацію, пошук, обробку, видавання даних, а також багатоцільове колективне їх використання.

До АБД ставляться такі вимоги: одноразове введення даних до системи, багаторазове їх використання, мінімум дублювання, можливість розширення і поновлення, швидкий доступ до даних та їх захист, інтеграція даних для використання на різних рівнях управління.

Структурними елементами АБД є БД, система управління базами даних (СУБД) та адміністратор.

БД – це сукупність ІС даних, які використовуються, організованих за певними правилами, що передбачають загальні принципи описання, зберігання й маніпулювання даними, незалежна від прикладних програм.

БД включає сукупність взаємопов’язаних інформаційних масивів, які описують процеси управління. Вона є основою інформаційного забезпечення. Рівень ії організації визначає ступень інтеграції обробки інформації.

До організації БД ставляться такі основні вимоги:

• нескладність і гнучкість доступу;

• підвищення коефіцієнта використання даних;

• висока швидкість пошуку даних та їх обробки;

• вірогідність даних і нескладність внесення змін;

• контроль надмірності даних;

• наявність мови спілкування користувача із системою;

• наявність інтерфейсу високого рівня для зв’язку з програмами;

• забезпечення контролю за цілісністю даних;

• швидке відновлення масивів даних після аварійних втрат інформації.

Призначення програмних засобів – управління інформаційними процедурами з даними, забезпечення доступу до даних і включення їх до розв’язування функціональних задач. Таке управління реалізується створенням системи управління базами даних (СУБД).

СУБД - це сукупність програмних засобів, які забезпечують формування бази даних, виконують певні функції управління базою даних та обробкою останніх. Іншими словами – це комплекс програмних і мовних засобів, необхідних для створення БД, підтримання їх у робочому стані та організації доступу до них користувачів в умовах прийнятої інформаційної технології обробки даних.

База знань – це сукупність моделей, правил і факторів (даних), породжуючи аналіз і висновки для находження рішень складних економічних задач в управлінні. Зміст бази знань використовується для формування управлінських рішень, ефективність яких залежить від повноти та якості знань про дану предметну область.

Експерт – це спеціаліст, який володіє знаннями у сфері управління працею і може приймати ефективні управлінські рішення в даній сфері.

Адміністратор – це структурний підрозділ, який будує АБД та організує його експлуатацію в інтересах кінцевих користувачів.

2. Основні вимоги до БД.

Існують такі основні вимоги до БД:

1. Мінімальна надлишковість.

Вимогу мінімальної надлишковості варто розуміти як усунення шкідливої (неконтрольованої) та зменшення до мінімуму корисної (контрольованої) надлишкової інформації.

2. Цілісність даних.

3. Безпека та таємність.

4. Незалежність даних.

5. Продуктивність.

6. Гнучкість та здатність до розширення.