Клінічні прийоми для діагностики шумів серця

Органічні шуми краще чути в кінці видиху і слабше – під час вдиху, коли легені наповнюються повітрям і покривають серце. Функціональні шуми чути в кінці вдиху. При вдиху об'єм крові в лівих відділах серця зменшується, а в правих – збільшується завдяки присмоктувальній дії грудної клітки. Отже, всі звукові явища підсилюються над клапанами правої половини серця, над лівою ж половиною вони слабшають.

Усі шуми найкраще вислуховуються, коли обстежуваний лежить на спині. Систолічні шуми часто посилюються в положенні хворого лежачи.

На діастолічні шуми положення хворого впливає відносно мало. Шум при недостатності аортального клапана іноді краще вислухати в стоячому положенні, а мі тральні шуми – лежачи на лівому боці. Систолічний шум при аортальному стенозі, аортиті, склерозі аорти стає більш гучним при обстеженні хворого із застосуванням прийому Куповарова-Сиротиніна (стоячи хворий відводить голову дещо назад, руки закидає за шию), або при прийомі Удінцева – нахил тулуба вперед. Тоді акцент і систолічний шум посилюється. Нахил тулуба також іноді допомагає краще вислухати діастолічний шум при недостатності клапанів аорти.

Функціональні шуми

Функціональні шуми – це такі шуми, які утворюються в серці при непошкодженому клапанному апараті.

Вони виникають в таких випадках:

• при відносній недостатності клапанів внаслідок розтягнення одного із шлуночків;

• при недостатності клапанів внаслідок послаблення тонусу папілярних м'язів;

• при значному прискоренні течії крові у нервових, збуджених осіб;

• лихоманці;

• тиреотоксикозі;

• анемії;

• зменшенні густини крові.

Характерними ознаками функціонального шуму є його мінливість, м'якість тембру, непостійність. На відміну від органічних шумів, функціональні нікуди не проводяться, переважно вислуховуються на верхівці серця та легеневій артерії.

Функціональні шуми у більшості випадків систолічні. Але в клінічній практиці зустрічають три види діастолічних шумів: шум Флінта, Грехема-Стіла, Кумбса.

Шум Грехема-Стіла виникає при різко вираженому мітральному стенозі, при деяких хронічних ураженнях легень, що супроводжуються гіпертензією малого кола, деяких вроджених вадах серця. Генез цього шуму пояснюється відносною недостатністю клапана легеневої артерії з розтягненням її клапанного кільця. Найкраще вислуховувати шум Грехема-Стіла в 2-3 міжребер'ях зліва від грудини.

Шум Флінта виникає при вираженій аортальній недостатності й значному розширенні лівого шлуночка. Над верхівкою серця вислуховується пресистолічний шум внаслідок вібрації мітрального клапана, викликаної зворотною течією крові (з аорти в лівий шлуночок) в період діастоли.

Шум Кумбса – це ранній діастолічний функціональний шум, який найкраще вислуховується в зоні абсолютної тупості серця, недалеко від верхівки. Шум короткий, м'який, з'являється відразу ж після 2 тону і як правило, вислуховується тільки за наявності 3 тону, який свідчить про підвищення наповнення лівого шлуночка. Цей шум виникає при вираженому розширенні лівого шлуночка і незміненому у розмірах мітральному отворі. Утворюється відносна недостатність мітрального клапана, яка призводить до повернення частини крові із шлуночка в ліве передсердя. Таким чином, ліве передсердя переповнюється кров'ю, для якої незмінений у розмірах мітральний отвір стає відносно вузьким. Другий фактор, що призводить до виникнення цього шуму – підвищення швидкості течії крові з передсердя в лівий шлуночок, тонус якого знижений, тому він не чинить ніякого опору для крові, що в нього потрапляє.

Пролапс мітрального клапана – це прогинання в порожнину передсердя однієї чи двох стулок мітрального клапана, зустрічається частіше в осіб астенічної тілобудови із плоскою грудною кліткою.

Він виникає при ІХС, ревматизмі, кардіоміопатіях, міокардитах, може розвинутись при пошкодженні папілярних м'язів із їх дисфункцією, при міксоматоз них змінах стулок клапана або дегенеративних змінах колагену хорд.

Найбільш характерними аускультативними ознаками синдрому є додатковий тон у середині систоли і систолічний шум, який виникає після нього, наростає і спадає до аортального компонента 2 тону. Ці аускультативні прояви краще визначати біля лівого краю нижньої третини грудини. Діагностують пролапс мітрального клапана при ЕХО-КГ-дослідженні.