Розділ 3. Розробка заходів по удосконаленню зовнішньоекономічної діяльності підприємства

1. Формування підприємствами ефективної зовнішньоекономічної діяльності

Вихід підприємств на зовнішні ринки пов'язаний з опануванням певного виду міжнародної економічної діяль­ності, вибір якої підлягає всебічному обґрунтуванню та ре­гулюванню. Ці регулятори можуть бути як економічними, так і організаційно-розпорядницькими.

До економічних регуляторів, що об'єктивно впливають на виникнення і здійснення зовнішньоекономічної діяльності, належать співвідношення на національному та світовому рин­ках попиту та пропозиції, цін, тарифів, курсів валюти, про­центних ставок; розвиток виробництва за номенклатурою, якістю, ефективністю; наявність сталих програм, обґрунто­ваних прогнозів, глибоких досліджень кон'юнктури ринку.

До організаційно-розпорядницьких регуляторів нале­жать використання державного прямого цілеспрямованого впливу на вітчизняних товаровиробників через впроваджен­ня квотування і ліцензування експорту та імпорту, ліцен­зування окремих видів діяльності, митне оформлення ввезення-вивезення товарів, експортно-імпортний, валютний і митний контроль.

Підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність в конкретному економічному і організаційно-розпорядницькому просторі власної держави та тих дер­жав, на ринки яких воно виходить з пропозицією. Тому забезпечення успішної зовнішньоекономічної діяльності вимагає формування ефективної зовнішньоекономічної стратегії на підставі аналізу та розрахунку показників конкретних ефектів та загальної ефективності.

Показники ефекту визначаються як абсолютні зна­чення підвищення (приросту) конкретних результатів зов­нішньоекономічної діяльності та зменшення витрат на її здійснення (в грошових одиницях). Показники ефектив­ності визначаються як співвідношення результатів зовні­шньоекономічної діяльності підприємства та витрат на її здійснення і відтворюються відносними величинами (відсот­ками, частками одиниці).

Забезпечення об'єктивності у розрахунках показників вимагає дотримання певних принципових методологічних положень (принципів):

1. принцип всебічного обліку всіх складових елементів витрат та результатів припускає якісну класифікацію і відтворення відповідних показників у документах опера­тивного, статистичного і бухгалтерського обліку;

2. принцип зведення витрат і результатів для зістав­лення передбачає, що показники, які порівнюються, по­винні відтворюватися однаковими кількісними одиницями і мати антонімічний характер в економічному розумінні;

3. принцип зведення різнотермінових витрат і резуль­татів до одного моменту часу вимагає урахування за допомо­гою дисконтування впливу на вартісні показники фактора часу;

4. принцип зіставлення з базовим варіантом відтво­рює сутність застосування показників ефективності для здійснення економічного аналізу, який проводять не тільки з метою опису поточного стану зовнішньоекономічної діяль­ності підприємства, а й з метою опрацювання пропозицій щодо наступного поліпшення економічної ситуації порівняно з тією, що склалася.

Базою для прийняття управлінських рішень за напрям­ком покращення результатів від зовнішньоекономічної діяльності, і, відповідно, зменшення негативних наслідків при митному оформленні товарів, є техніко-економічний аналіз, який полягає у вивченні поточного стану, його відхилень від запланованого рівня та вияв­ленні причин (факторів), які спричинили ці відхилення.

Техніко-економічний аналіз має за мету оцінити діяль­ність підприємства та його підрозділів у цьому напрямку, виявити можливі резерви та чітко сформулювати проблему (проблеми), які слід вирішити для підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності. Оцінка діяльності здій­снюється шляхом зіставлення фактичних результатів із зап­ланованими або за попередній період (можливою виявляєть­ся оцінка відносно нормативних показників або показників аналогічних підприємств); результати оцінки є базою для стимулювання цієї діяльності, коригування планів тощо.

Виявлення резервів необхідне для подальшої розробки планових організаційно-технічних заходів щодо підвищен­ня ефективного функціонування підприємства; обізнаність щодо величини і місць виникнення резервів дає змогу уг­рупувати їх за ступенем важливості, рівнем управління, часом використання тощо.

Формулювання проблем, які виникають під час діяль­ності підприємства, здійснюється на основі вивчення чин­ників будь-яких відхилень, є важливим аспектом подаль­шого їх розв'язання, що дозволяє оперативно реагувати на зміни внутрішнього і зовнішнього середовищ. Організація аналізу пов'язана з вирішенням низки питань методологіч­ного характеру: обрання мети і визначення завдань аналізу, встановлення часу і послідовності його проведення, визна­чення методики обробки інформації, джерел інформації та її вірогідності, обрання методики здійснення аналізу, виз­начення конкретних осіб, служб, відповідальних за аналіз на підприємстві, чи залучення для його виконання консал­тингової чи іншої спеціалізованої фірми.

Критерієм ефективності зовнішньоекономічної діяль­ності підприємства може бути співвідношення сумарних результатів від проведення зовнішньоекономічних операцій та сумарних витрат, пов'язаних з їх здійсненням.

У зв'язку з тим, що підприємство може мати ефектив­ну діяльність з експорту своєї продукції, але неефективний імпорт сировини та інших ресурсів для виробництва, чи ввезення іноземних товарів, вузлів для подальшої торгівлі ними на внутрішньому ринку, а також враховуючи обста­вини коливання ефективності у різні роки, доцільним буде визначити окремо ефективність експорту та ефективність імпорту за окремі роки.

Як похідні показники для розрахунків слід викорис­товувати контрактну вартість імпортної сировини, суму акцизних зборів, мит та митних зборів, транспортні та вантажно-розвантажувальні витрати, складські витрати, експедиторські, страхові та інші витрати, виробничу со­бівартість продукції та позавиробничі витрати, ціну імпорту, кількість імпорту, коефіцієнт кредитного впливу, екс­портну виручку за умов надання комерційного кредиту.

Для аналізу ефективності зовнішньоекономічної діяль­ності за цими показниками розраховуються наступні при­буток від експортних та прибуток від імпортних операцій, експортні та імпортні витрати, виручка від експорту за го­тівку, виручка від імпорту, коефіцієнт кредитного впливу, виручка від експорту умов надання комерційного кредиту, тощо. Слід також розглянути, наскільки вигідно підприєм­ству реалізувати товар з відстроченням платежу, чи нада­вати перевагу здійсненню експортної угоди із наданням ко­мерційного кредиту, чи укладати угоду на умовах повної попередньої оплати. Логічно це випливає із специфіки то­вару, який виробляє підприємство (чи швидкий його оборот, чи еластичний попит на нього).

Після здійснення аналізу та визначення ефективності експортної та імпортної діяльності підприємства слід оці­нити виявлені резерви. Під резервами розуміють можливі поліпшення, що характеризують ефективність діяльності підприємства. Резерви можна класифікувати за такими оз­наками:

1. за змістом- техніко-технологічні, економічні, соціаль­ні, організаційні резерви;

2. за обсягом поширення - загальні та часткові (спе­цифічні) резерви;

3. за важливістю результатів - основні та другорядні резерви;

4. за місцем виникнення - народногосподарські, галу­зеві, внутрішньовиробничі резерви;

5. за структурним складом - складні (багатофакторні) та прості (однофакторні) резерви;

6. за часом дії - постійні та тимчасові резерви.

Підприємство являє собою цілісну систему, яка зав­жди має наявні поточні організаційні резерви виробницт­ва, до яких належать втрати, зумовлені відхиленням від нормального перебігу виробничої діяльності (що було відтворено в планових показниках). Щоб віднайти ці резерви, слід вивчити відхилення, що виникли під впливом окремих факторів; поділити їх на керовані та некеровані з погляду менеджменту, визначити втрати, до яких при­звели некеровані фактори впливу. Для опрацювання опе­ративних дій щодо розвитку підприємства та обґрунтування його маркетингової стратегії необхідно віднайти потенційні резерви, до яких відносять можливе поліпшення показ­ників до максимального рівня (згідно з потенціалом підприємства). Максимально залучити цей резерв в прак­тиці діяльності конкретних підприємств дуже складно, але він може слугувати надійною базою для розробки середньострокової стратегії розвитку підприємства. До перспек­тивних резервів відносять можливе поліпшення показників до рівня, який відповідає всебічному впровадженню нау­ково-технічного прогресу у виробництво; їх реалізація є основою довгострокової стратегії розвитку підприємства.

На основі всебічної оцінки діяльності підприємства, виявлення резервів, формулюються конкретні проблеми, що потребують невідкладного вирішення для підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому. Вони скла­дають основу формування підприємством ефективної зов­нішньоекономічної діяльності як на поточний час, так і на перспективу.

Політика розширення експортно-імпортної діяльності за ринкових умов господарювання вимагає від підприємств налагодження сталих інтеграційних зв'язків з іноземними партнерами, що має забезпечити міцне підґрунтя подаль­шої інтеграції вітчизняних товаровиробників у міжнарод­ну економічну діяльність.