1.3 Організація проведення то і ремонтів

Для свого підприємства я вибрав метод організації спеціалізованих бригад, так як у мене підприємство не велике, то я вважаю його самим оптимальним. Метод спеціалізованих бригад заснований на формуванні виробничих підрозділів за ознакою їх технологічної спеціалізації та видами технічних впливів.

Створюються бригади, на кожну з яких в залежності від обсягів робіт планується певне число робітників необхідних спеціальностей. Спеціалізація бригад за видами впливів (ЩО, ТО-1, ТО-2, діагностування ПР, ремонту агрегатів) сприяє підвищенню продуктивності праці робітників в результаті застосування прогресивних технологічних процесів та автоматизації, підвищення навичок і спеціалізації на виконання закріпленої за ними обмеженої номенклатури технологічних операцій .

При такій організації робіт забезпечується технологічна однорідність кожної ділянки (зони), створюються передумови до ефективного оперативного управління виробництвом за рахунок маневру людьми, запасними частинами, технологічним обладнанням, спрощується облік і контроль над виконанням тих чи інших видів технічних впливів.

Істотним недоліком даного методу організації виробництва є слабка персональна відповідальність виконавців за виконані роботи. У разі передчасної відмови складно проаналізувати всі причини, встановити конкретного винуватця зниження надійності, так як агрегат обслуговують робітники різних підрозділів. Складність аналізу причин і виявлення конкретних винуватців низької надійності автомобілів в експлуатації приводить до значного збільшення числа відмов і простоїв автомобілів в ремонті.

1.4 Характеристика проектованого підрозділу

Агрегатна дільниця розташовується в окремому приміщенні. На агрегатній дільниці проводяться такі види робіт: розбірно-складальні, мийні, діагностичні, регулювальні і контрольні операції по двигуну, коробці передач, рульовому управлінню, веденим і ведучим мостам та іншим агрегатам і вузлам, знятим з автомобіля для ПР.

Після діагностики технічного стану агрегати, зняті з автомобіля, миють. Попередньо з картерів агрегатів зливають масло, з гальмівної системи - гальмівну рідину, із системи охолодження двигуна - воду і т. д.

Після зовнішньої мийки агрегати (двигун, передній і задній міст, коробку передач) для розбирання і ремонту встановлюють на стенди.

Маточини коліс, диференціали, зчеплення та інші вузли розбирають і збирають на пристосуваннях, що встановлюються на верстатах. При установці агрегатів на стенди використовують підйомно-транспортні пристрої - талі, тельфери і ін. При розбиранні та складанні агрегатів, вузлів і механізмів застосовують Складальні преси (розвиваючі зусилля 30-50 кН) для випресовки підшипників, втулок та інших деталей.

Відповідно до технічних умов про контроль і дефектацію деталі сортують на придатні, непридатні і потребують ремонту. За допомогою вимірювального інструмента і спеціальних пристосувань визначають відхилення в розмірах і формі деталей, зіставляючи результати з технічними умовами.

Ознаками непридатності деталей до подальшого їх використання без ремонту є задири, тріщини, вм'ятини, сліди корозії, втомне вищерблення і т. д.

Перелік робіт, які виконуються при ремонті агрегатів, дуже різноманітний і великий. Ділянка в більшій мірі спеціалізується на ремонті двигунів.