Практичне заняття № 3

ТЕМА: Геоботанічний опис

Мета роботи: навчитися складати геоботанічні описи

Матеріали та обладнання: визначники рослин, компас, барометр-анероїд, приладдя для виготовлення гербарію, олівець, зошит, лінійка, рулетка.

Хід роботи

Для геоботанічного опису обирається ділянка з більш-менш однорідною рослинністю, для лісової рослинності – 25х25 м, трав’янистої – 10х10 м. Записуємо дату виконання роботи, прізвище автора (авторів) геоботанічного опису. Описуємо географічне розташування ділянки, місто (село, околиці села), район, область; рельєф, висоту, експозицію і крутизну схилу (якщо він наявний), тип ґрунту, режим зволоження ґрунту, рівень залягання ґрунтових вод, наявність річок, ставків, болота тощо.

Далі визначаємо кількість ярусів та описуємо кожний окремо. До одного ярусу відносяться рослини, вершини яких розміщені на одній висоті. В перший ярус входять найбільш високі дерева. Другий складають низькі дерева. Третій ярус – чагарники або підлісок. Четвертий ярус – трав’янисто-чагарниковий, п’ятий – мохово-лишайниковий.

Деревний та чагарниковий яруси

Зімкненість крон (площа проекції крон) дає уявлення про густоту насадження. Від неї залежить світловий рижим під пологом лісу й кількість потрапляння опадів. Ступінь зімкненості крон визначається окомірним способом в десятих долях одиниці чи в процентах. За одиницю (або 100%) приймають зімкненість крон, при якій крони дерев так тісно прилягають одне до одного, що між ними практично не залишається просвітів.

Висоту дерев визначають окомірно, за допомогою звичайної лінійки. Тримаючи лінійку на витягнутій руці вертикально перед оком, відходять від дерева й візують її верхній кінець на вершину дерева. По відстані до дерева (А), відстані від очей до лінійки (а), за довжиною самої лінійки (б) з урахуванням росту спостерігача до рівня очей (h) вираховується висота дерева за формулою:

Діаметр стовбурів визначається за даними довжини окружності. За допомогою м’якої сантиметрової стрічки вимірюють окружність стовбура й ділять отриману величину на 3,14. Діаметр стовбурів визначається приблизно на рівні росту спостерігача.

Вік дерев визначають шляхом підрахунку річних кілець деревини. Для листяних дерев вік приблизно рівний діаметру стовбура, вираженому в сантиметрах. Вік хвойних визначається по міжвузлям – мутовкам.

Стан деревостою. Для визначення показника необхідно виявити ступінь участі кожної породи. Вона визначається шляхом окомірної зйомки відносно великого числа дерев кожного виду на пробній ділянці. Частка кожної породи в деревостої визначається окомірно в балах від 0 до 1 (наприклад: Сосна звичайна (Pinus sylvestris) 0,7). Якщо участь будь - якої породи менше 0,1 (тобто менше 10%), то в формулі стану деревостою присутність цієї породи відмічається знаком «плюс». Наприклад, Липа серцелиста (Tilia cordata) +.

Бонітет – показник продуктивності умов місце існування. Бонітет встановлюється виходячи з віку й висоти дерев за таблицею 3.1.

Таблиця 3.1 – Розподіл лісових насаджень за класами бонітету

Вік, роки	Класи бонітету
	1а	1	2	3	4	5	5а
	Середні висоти
10	6-5	5-4	4-3	3-2	2 - 1	-	-
20	12-10	9-8	7-6	6-5	4-3	2	-
30	16-14	13-12	11-10	6-8	7-8	5-4	3-2
40	20-18	17-15	14-13	12-10	9-8	7-5	4-3
50	24-21	20-18	17-15	14-12	11-9	8-6	5-4

Відновлення (сходи й підростаюче покоління) не можна вважати особливим ярусом. Це молоде покоління дерев, яке з часом може досягнути висоти першого ярусу. Всі дерева висотою до 10 см відносяться до сходів, а більш високі – до підростаючого покоління.

Для чагарникового ярусу та підросту діаметр стовбурів і бонітет не визначаються.

Трав’янистий ярус

Для трав’янистого ярусу окомірним способом визначається загальне проективне покриття всіх рослин, що виражається від 0 до 100%, середня та найбільша висота ярусу. Далі визначаємо частку кожного виду рослин у відсотках. Наприклад Авран лікарський (Gratiola officinalis) –7%. Якщо рослина зустрічається зрідка то її проективне покриття відмічаємо знаком «плюс». Сумма відсотків всіх рослин має дорівнювати загальному проективному покриттю.

Мохово-лишайниковий ярус

Визначаємо загальне проективне покриття та окремо частку кожного виду в ньому у відсотках.

Після повного опису визначається тип рослинності: мішаний ліс, трав’янисте низинне болото, справжні луки тощо, дається оцінка екологічного стану рослинності – умови проростання й відновлення лісів, сукцесія, причини деградації тощо.