- •1. Трагедія українського народу в Першій світовій війні. Воєнні дії на українських землях.
- •2.Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941-1944рр. Голокост.
- •3.Вплив Першої світової війни на формування українського національного руху в Галичині й Наддніпрянській Україні.
- •4. Історичне значення і результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991р.
- •5. Українські землі в 1915-1917рр.
- •6. « Косигінські реформи» та їх наслідки для урср.
- •7.Початок Української революції , утворення Центральної ради. М. Грушевський і в. Винниченко.
- •8. Освіта, наука і культура України в 70-тих – 80-тих рр.. ХХст.
- •9. І універсал Центральної Ради та його історичне значення.
- •10. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демократичного
- •11.Проголошення Української Народної республіки. Ііі універсал Центральної ради.
- •12. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •13.Проголошення незалежності унр: передумови та значення.
- •14. Україна на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни. Втрати урср.
- •15. Досягнення і прорахунки внутрішня політика Української Держави . П. Скоропадський. Зовнішні відносини.
- •16. Проголошення державної незалежності України.
- •18. Опозиційний рух в Україні (1965 – 1985рр.).
- •19. Україна в 1919-1920рр. «Воєнний комунізм».
- •20. Прийняття Конституції України 1996р. Та її історичне значення.
- •21. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
- •24. Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації. « Шістдесятники».
- •25. Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні.
- •26.Державні процеси в Україні у 1991 – 2008рр. (частково, потрібно ще в період 1991- 2003 включно!)
- •27. Політика «українізації» та її наслідки .О. Шумський, м. Скрипник.
- •29.Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо-Словаччині в 20-30тих рр.. ХХст.
- •30. Початок формування багатопартійності в Україні наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХст.
- •31. Українське питання на Паризькій мирній конференції.
- •32. Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.
- •34. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50-тих – у першій половині 60-тих рр..М. Хрущов.
- •35.Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.
- •36. Визволення України від нацистських загарбників . Герої-визволителі
- •37. Голодомори хХст. В Україні: причини і наслідки.
- •38. Повсякденне життя українців 1964-1985рр.
- •39. Політика суцільної колективізації і розселення в Україні. Її соцільно-економічні наслідки.
- •40. Возз’єднання Західної України з урср. Радянізація Західної України в 1939-1941рр.
- •41. Розвиток культури в 30-тих рр.. « Розстріляне» відродження.
- •42. Кроки України на шляху до європейської інтеграції .
- •43. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-тих рр..
- •44. Рух опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні.
- •45. Входження усрр до складу срср.
- •46. Суть та соціальна значимість Закону України «Про Голодомор 1932-1933рр. В Україні».
- •47. Закарпаття на початку хх ст.
- •48. Національно-визвольний рух 60-80тих рр.
- •49. Закарпаття у 50-80ті рр.. Хх ст.
- •50. Позачергові вибори до Верховної Ради України.
8. Освіта, наука і культура України в 70-тих – 80-тих рр.. ХХст.
У 1970-х — середині 1980-х рр. культурне життя України продовжувало активно розвиватися. Проте і воно зазнавало негативного впливу тоталітарного режиму. Розвиткові наукових досліджень у Радянському Союзі, і зокрема в УРСР, надавалося великого значення. Так, Академія наук УРСР на чолі з Б. Патоном стала провідним науковим центром України. З'явилися роботи істориків М. Брайчевського про походження Русі, виникнення Києва, Ю. Бадзьо про походження російського, українського і білоруського народів. Вийшли у світ такі багатотомні видання, як «Історія Української РСР», «Історія української літератури», Українська радянська енциклопедія, Радянська енциклопедія історії України та ін. Однак замовчування багатьох прізвищ і фактів української історії зробили ці фундаментальні праці недосконалими.
У цей час динамічно розвивалася українська література: видавалися твори М. Стельмаха, П.Загребельного, І.Білика. Ю.Мушкетика, Д.Павличка, І. Драча, Б. Олійника та ін. Стали відомими імена нових поетів, і серед них В. Стуса, твори якого не видавалися в Україні за життя поета. Але на початку 1970-х рр. після цькування О. Гончара за роман «Собор», у якому зображуються події української історії, розкривається глибока повага до його традицій і звичаїв, починається відкритий перехід до «закручування гайок» в ідеологічній і культурній сферах. Ідеологічного розгрому в Україні зазнали твори М. Вінграновського, В. Шевчука, Ю. Щербака, Р. Андріяшка, В. Дрозда, І. Чендея та ін. Ці молоді поети і прозаїки у своїх творах відображали реалії сучасного життя.
«Незручних» літераторів, які сприяли піднесенню національної самосвідомості громадян — О. Гончара. І. Дзюбу, О. Бердника, Б. Чичибабіна, виключили зі Спілки письменників України. Російського письменника В. Некрасова, який постійно жив у Києві, вислали за кордон. Затягувалося видання творів Ліни Костенко «Княжа гора», «Маруся Чурай», які побачили світ наприкінці 1970-х рр. Ідеологічний пресінг негативно впливав на розвиток творчого процесу в літературі. Кіно залишалось найбільш масовим мистецтвом. Великим успіхом користувався фільм «Тіні забутих предків» режисера С. Параджанова. Кінофільми Ю. Ілленка, К. Муратової, І. Миколайчука. Л. Бикова стали гордістю українського кінематографа. У цей період у кіномистецтві зародився новий Напрямок — «поетичне кіно». Позитивні зміни відбулися в розвитку українського театрального мистецтва.
Прославили Україну своїми виступами академічні драматичні театри імені І. Франка в Києві, ім. Т. Шевченка в Харкові, ім. М. Заньковецької у Львові. Найбільш яскравими серед театральних зірок були такі майстри, як Н. Ужвій, Д. Гнатюк, А. Солов'яненко, Б. Ступка, А. Роговцева, В. Дольський тощо. У цей період зросла кількість театрів, і в середині 1980-х рр. їх налічувалось майже 90, але театральний репертуар перебував під постійним контролем ідеологічних відділів партійних органів. В образотворчому мистецтві провідними стали історико-революційна, патріотична і «виробнича» теми. В Україні працювали видатні художники Т. Яблонська, О. Заливаха, А. Горська, скульптор І.Гончар, художниця-самоук К. Білокур. У 1970-х рр. відбувався перехід до десятирічної загальної середньої освіти, що стало значним досягненням того часу. Зміни в системі освіти посилили процес русифікації навчання. Продовжувала діяти інструкція Міністерства освіти УРСР про вивчення української мови за згодою батьків. Кількість україномовних шкіл зменшувалася, особливо в Криму, Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Харківській областях. 1 червня 1978 р. ЦК КПРС прийняв постанову «Про подальше вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках». Цією постановою розпочався новий наступ на національну школу. У 1979 р. у Ташкенті (Узбекистан) відбулася науково-практична конференція «Російська мова — мова дружби і співробітництва народів СРСР», на якій було рекомендовано вивчати російську мову в дошкільних навчальних закладах з п'яти років. Реформа загальноосвітньої школи (1984 р.) сприяла процесу ідеологізації та русифікації навчання в Україні. Українська мова досить сплановано витіснялася зі школи. Держава продовжувала суворо контролювати навчально-виховний процес і домагалася необхідної ідейної спрямованості. Посилення ідеологізації негативно вплинуло на рівень викладання суспільних і гуманітарних дисциплін, як у школі, так і у вищих навчальних закладах. Уніфікація процесів навчання і виховання, незважаючи на плідну діяльність педагогів-новаторів — В. Шаталова, М. Щетиніна, обмежувала творчий розвиток особистості. Але переважна більшість діячів культури виконували вимоги партійних ідеологів, за що одержували великі гонорари, лауреатські звання, державні премії, різні соціальні блага. Партійні органи через громадські організації — союзи письменників, художників, композиторів, впливали на «неслухняних» митців. Передбачалося, що основними постулатами творчості мають бути ідеї соціалістичного реалізму, партійності й народності, боротьби радянської людини за побудову соціалізму і комунізму. Висновок. Процеси, що відбувалися в 1970—1980-ті рр. в культурному і духовному житті України, мали суперечливий характер. З одного боку, відбувається бурхливий розвиток науки, виникають нові напрямки в мистецтві, стають широко відомими імена нових театральних діячів, письменників, поетів, а з іншого боку, посилювався процес русифікації, наступ на національно-культурні права республіки загострив питання про збереження національної самобутності українського народу, який поступово трансформувався в «радянський народ».