- •1. Трагедія українського народу в Першій світовій війні. Воєнні дії на українських землях.
- •2.Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941-1944рр. Голокост.
- •3.Вплив Першої світової війни на формування українського національного руху в Галичині й Наддніпрянській Україні.
- •4. Історичне значення і результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991р.
- •5. Українські землі в 1915-1917рр.
- •6. « Косигінські реформи» та їх наслідки для урср.
- •7.Початок Української революції , утворення Центральної ради. М. Грушевський і в. Винниченко.
- •8. Освіта, наука і культура України в 70-тих – 80-тих рр.. ХХст.
- •9. І універсал Центральної Ради та його історичне значення.
- •10. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демократичного
- •11.Проголошення Української Народної республіки. Ііі універсал Центральної ради.
- •12. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •13.Проголошення незалежності унр: передумови та значення.
- •14. Україна на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни. Втрати урср.
- •15. Досягнення і прорахунки внутрішня політика Української Держави . П. Скоропадський. Зовнішні відносини.
- •16. Проголошення державної незалежності України.
- •18. Опозиційний рух в Україні (1965 – 1985рр.).
- •19. Україна в 1919-1920рр. «Воєнний комунізм».
- •20. Прийняття Конституції України 1996р. Та її історичне значення.
- •21. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
- •24. Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації. « Шістдесятники».
- •25. Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні.
- •26.Державні процеси в Україні у 1991 – 2008рр. (частково, потрібно ще в період 1991- 2003 включно!)
- •27. Політика «українізації» та її наслідки .О. Шумський, м. Скрипник.
- •29.Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо-Словаччині в 20-30тих рр.. ХХст.
- •30. Початок формування багатопартійності в Україні наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХст.
- •31. Українське питання на Паризькій мирній конференції.
- •32. Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.
- •34. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50-тих – у першій половині 60-тих рр..М. Хрущов.
- •35.Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.
- •36. Визволення України від нацистських загарбників . Герої-визволителі
- •37. Голодомори хХст. В Україні: причини і наслідки.
- •38. Повсякденне життя українців 1964-1985рр.
- •39. Політика суцільної колективізації і розселення в Україні. Її соцільно-економічні наслідки.
- •40. Возз’єднання Західної України з урср. Радянізація Західної України в 1939-1941рр.
- •41. Розвиток культури в 30-тих рр.. « Розстріляне» відродження.
- •42. Кроки України на шляху до європейської інтеграції .
- •43. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-тих рр..
- •44. Рух опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні.
- •45. Входження усрр до складу срср.
- •46. Суть та соціальна значимість Закону України «Про Голодомор 1932-1933рр. В Україні».
- •47. Закарпаття на початку хх ст.
- •48. Національно-визвольний рух 60-80тих рр.
- •49. Закарпаття у 50-80ті рр.. Хх ст.
- •50. Позачергові вибори до Верховної Ради України.
4. Історичне значення і результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991р.
У 1991 р. Україна зазнала кризи, пов'язаної з надзвичайно гострим протистоянням між старими соціально-політичними структурами і вже глибоко зміненим суспільством. Зростали вимоги прискорити реформування суспільства, швидше ліквідувати віджилі структури, зміцнити процеси демократизації та державотворення. З іншого боку, посилилися спроби зберегти панування КПРС, яка керувала від імені народу, не отримавши на це повноважень, зберегти панування партійно-бюрократичних структур, панівне становище військово-промислового комплексу. Боротьба точилася навколо підписання нового союзного договору, що передбачав створення «реальної федерації рівноправних республік». В Україні ця ідея була зустрінута неоднозначно. Окремі статті нового союзного договору суперечили Декларації про державний суверенітет України: обмеження прав республіки, союзні органи влади мали великі повноваження у фінансовій політиці, міжнародних відносинах; передбачалося верховенство союзних законів над республіканськими. Аби запобігти розпаду СРСР, союзне керівництво на чолі з М. Горбачовим намагалося якнайшвидше підписати новий союзний договір. Улітку 1991 р. у підмосковному Ново-Огарьово відбулися переговори президента СРСР М. Горбачова з керівниками дев'яти союзних республік, включаючи й Україну. Попереднє підписання договору планувалося провести наприкінці літа 1991 р. Але 19—21 серпня 1991 р. в СРСР було здійснено спробу державного перевороту. Президент СРСР М. Горбачов був ізольований на дачі «Форос» у Криму і відсторонений від влади. Організаторами заколоту був створений Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) у складі Г. Янаєва, В. Павлова, Д. Язова, В. Крючкова, Б. Пуго, О. Бакланова, Д. Стародубцева. До Москви вводилися війська. На території СРСР на шість місяців був оголошений надзвичайний стан. Свої дії члени ДКНС мотивували тим, що вони йдуть назустріч народу, прагнуть забезпечити законність і правопорядок у СРСР, запобігти загальнонаціональній катастрофі. Насправді це була спроба консервативних політичних сил знищити демократичні перетворення, повернути країну до періоду «застою», зупинити рух народів СРСР до незалежності. Офіційний Київ зайняв вичікувальну позицію. Проти дій ДКНС найбільш рішуче виступили демократичні сили: Рух, нові політичні партії. Депутати-опозиціонери української Верховної Ради — Народна Рада і представники демократичних організацій України — визнали дії ДКНС антиконституційними, спрямованими на відновлення необмеженої диктатури КПРС. Народна Рада закликала депутатів Верховної Ради зібратися на надзвичайну сесію, а військовослужбовців — захистити свій народ і не виконувати наказів путчистів. На захист ДКНС виступили більшість членів КПРС. Вони закликали пересічних комуністів підтримати дії путчистів. Але народ не пішов за змовниками. У Москві відбулися зіткнення. Росіяни підтримали Б. Єльцина, який тимчасово взяв на себе функції Президента СРСР. Армія теж не підтримала путчистів. 21 серпня змовники визнали свою поразку. Підсумком цих подій для України стало прийняття 24 серпня 1991 р. Акту проголошення незалежності України, у якому зазначалося: «Територія України є неподільною і недоторканною. Відтепер на території України діючими є винятково Конституція і закони України». 1 грудня 1991 р. був проведений всеукраїнський референдум про підтвердження незалежності України. Майже 90,3 % громадян, що брали участь у референдумі, висловилися за незалежність України. У цей же день відбулися вибори президента України. Ним став Леонід Кравчук. На карті світу з'явилася нова самостійна демократична держава — Україна, яка пройшла складний і суперечливий шлях до незалежності.