- •1. Трагедія українського народу в Першій світовій війні. Воєнні дії на українських землях.
- •2.Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941-1944рр. Голокост.
- •3.Вплив Першої світової війни на формування українського національного руху в Галичині й Наддніпрянській Україні.
- •4. Історичне значення і результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991р.
- •5. Українські землі в 1915-1917рр.
- •6. « Косигінські реформи» та їх наслідки для урср.
- •7.Початок Української революції , утворення Центральної ради. М. Грушевський і в. Винниченко.
- •8. Освіта, наука і культура України в 70-тих – 80-тих рр.. ХХст.
- •9. І універсал Центральної Ради та його історичне значення.
- •10. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демократичного
- •11.Проголошення Української Народної республіки. Ііі універсал Центральної ради.
- •12. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •13.Проголошення незалежності унр: передумови та значення.
- •14. Україна на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни. Втрати урср.
- •15. Досягнення і прорахунки внутрішня політика Української Держави . П. Скоропадський. Зовнішні відносини.
- •16. Проголошення державної незалежності України.
- •18. Опозиційний рух в Україні (1965 – 1985рр.).
- •19. Україна в 1919-1920рр. «Воєнний комунізм».
- •20. Прийняття Конституції України 1996р. Та її історичне значення.
- •21. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
- •24. Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації. « Шістдесятники».
- •25. Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні.
- •26.Державні процеси в Україні у 1991 – 2008рр. (частково, потрібно ще в період 1991- 2003 включно!)
- •27. Політика «українізації» та її наслідки .О. Шумський, м. Скрипник.
- •29.Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо-Словаччині в 20-30тих рр.. ХХст.
- •30. Початок формування багатопартійності в Україні наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХст.
- •31. Українське питання на Паризькій мирній конференції.
- •32. Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.
- •34. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50-тих – у першій половині 60-тих рр..М. Хрущов.
- •35.Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.
- •36. Визволення України від нацистських загарбників . Герої-визволителі
- •37. Голодомори хХст. В Україні: причини і наслідки.
- •38. Повсякденне життя українців 1964-1985рр.
- •39. Політика суцільної колективізації і розселення в Україні. Її соцільно-економічні наслідки.
- •40. Возз’єднання Західної України з урср. Радянізація Західної України в 1939-1941рр.
- •41. Розвиток культури в 30-тих рр.. « Розстріляне» відродження.
- •42. Кроки України на шляху до європейської інтеграції .
- •43. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-тих рр..
- •44. Рух опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні.
- •45. Входження усрр до складу срср.
- •46. Суть та соціальна значимість Закону України «Про Голодомор 1932-1933рр. В Україні».
- •47. Закарпаття на початку хх ст.
- •48. Національно-визвольний рух 60-80тих рр.
- •49. Закарпаття у 50-80ті рр.. Хх ст.
- •50. Позачергові вибори до Верховної Ради України.
2.Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941-1944рр. Голокост.
.( За розробленим ще 1940 р. стратегічним «Генеральним планом «Ост»» гітлерівська Німеччина передбачала щодо України такі заходи:
Часткове онімечення місцевого населення; заселення німцями окупованих земель.
Масова депортація населення, у тому числі українців, до Сибіру.
Підрив біологічної сили слов'янських народів.
Економічне пограбування території України; перетворення місцевого населення на рабів.
Пограбування культурних цінностей, знищення пам'яток культури.
Захопивши Україну, німці розчленували її на окремі частини Новоутворені адміністративні одиниці очолили генерал-губернатори. Особливу ненависть до українців виявив рейхскомісар Еріх Кох, якого називали «коричневим царем України».
Після окупації України було встановлено нацистський «новий порядок», який передбачав ліквідацію суверенітету або державності завойованих країн (територій), економічне пограбування і використання всіх ресурсів в інтересах III рейху, расову дискримінацію, геноцид, антисемітизм, терор і вбивства невинних людей.
В Україні діяли каральні органи нацистів (СС, СД, гестапо), які проводили терор проти мирного населення. У січні 1942 р. німецьким командуванням був прийнятий план фізичного знищення євреїв на території всіх окупованих країн Європи. Політика нацистської Німеччини та її прибічників у переслідуванні й знищенні єврейства в 1933—1945 pp. отримала назву «Холокост» (від давньогрецького holo-caustosis — знищення вогнем, жертвопринесення).
Нацисти застосовували жахливі засоби страти: отруєння у газових камерах, спалення у крематоріях, голодомор, цькування собаками. Створювалися концентраційні табори і гетто для євреїв. Масове знищення євреїв відбулося в Києві (Бабин Яр), Харкові (Дробицький Яр), Львові, Бердичеві, Одесі. За роки окупації в Бабиному Яру в Києві загинуло понад 220 тис, у Дробицькому Яру в Харкові— понад 60 тис, в Янівському концтаборі у Львові — понад 160 тис. українських громадян переважно єврейської національності.
Терор фізичний супроводжувався моральним терором. На магазинах, ресторанах, перукарнях висіли написи: «Тільки для німців», «Українцям вхід заборонено». Мирному населенню міст заборонялося користуватися залізницею, міським транспортом, поштою, телеграфом, аптеками, Були зачинені школи й вищі заклади освіти. Обмежувалися постачання міст продовольством, медичне обслуговування. Українці перетворювалися на людей «третього сорту». Влаштовувалися публічні страти комуністів, комсомольців, представників радянської влади. Загалом в Україні в період окупації було вбито 3,9 млн осіб мирного населення і 1,3 млн військовополонених.
Окупаційна політика мала відверто колоніальний характер. Було введено примусову трудову повинність. Щоб забезпечити більш «ефективну» експлуатацію українського села, німці зберегли колгоспи. Людей силоміць вивозили на роботи до Німеччини. Почалося безсоромне пограбування матеріальних і культурних цінностей України: були розграбовані сотні музеїв, бібліотек, будинків творчості. До Німеччини вивозилися продовольство, обладнання, сировина, коштовності, чорноземи, а також робоча сила. Із України на примусові роботи до Німеччини було вивезено 2,4 млн осіб.
Отже, окупаційний режим відзначався винятковою жорстокістю. Але він не забезпечив покори українського народу, а, навпаки, викликав масовий рух Опору в Україні.