- •1. Трагедія українського народу в Першій світовій війні. Воєнні дії на українських землях.
- •2.Нацистський «новий порядок» в Україні в 1941-1944рр. Голокост.
- •3.Вплив Першої світової війни на формування українського національного руху в Галичині й Наддніпрянській Україні.
- •4. Історичне значення і результати Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991р.
- •5. Українські землі в 1915-1917рр.
- •6. « Косигінські реформи» та їх наслідки для урср.
- •7.Початок Української революції , утворення Центральної ради. М. Грушевський і в. Винниченко.
- •8. Освіта, наука і культура України в 70-тих – 80-тих рр.. ХХст.
- •9. І універсал Центральної Ради та його історичне значення.
- •10. Прихід до влади м. Горбачова. Розгортання національно-демократичного
- •11.Проголошення Української Народної республіки. Ііі універсал Центральної ради.
- •12. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
- •13.Проголошення незалежності унр: передумови та значення.
- •14. Україна на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни. Втрати урср.
- •15. Досягнення і прорахунки внутрішня політика Української Держави . П. Скоропадський. Зовнішні відносини.
- •16. Проголошення державної незалежності України.
- •18. Опозиційний рух в Україні (1965 – 1985рр.).
- •19. Україна в 1919-1920рр. «Воєнний комунізм».
- •20. Прийняття Конституції України 1996р. Та її історичне значення.
- •21. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр. С. Петлюра.
- •24. Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації. « Шістдесятники».
- •25. Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні.
- •26.Державні процеси в Україні у 1991 – 2008рр. (частково, потрібно ще в період 1991- 2003 включно!)
- •27. Політика «українізації» та її наслідки .О. Шумський, м. Скрипник.
- •29.Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехо-Словаччині в 20-30тих рр.. ХХст.
- •30. Початок формування багатопартійності в Україні наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХст.
- •31. Українське питання на Паризькій мирній конференції.
- •32. Відбудова економіки України після Великої Вітчизняної війни.
- •34. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50-тих – у першій половині 60-тих рр..М. Хрущов.
- •35.Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.
- •36. Визволення України від нацистських загарбників . Герої-визволителі
- •37. Голодомори хХст. В Україні: причини і наслідки.
- •38. Повсякденне життя українців 1964-1985рр.
- •39. Політика суцільної колективізації і розселення в Україні. Її соцільно-економічні наслідки.
- •40. Возз’єднання Західної України з урср. Радянізація Західної України в 1939-1941рр.
- •41. Розвиток культури в 30-тих рр.. « Розстріляне» відродження.
- •42. Кроки України на шляху до європейської інтеграції .
- •43. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-тих рр..
- •44. Рух опору та його течії в Україні в роки Другої світової війни. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні.
- •45. Входження усрр до складу срср.
- •46. Суть та соціальна значимість Закону України «Про Голодомор 1932-1933рр. В Україні».
- •47. Закарпаття на початку хх ст.
- •48. Національно-визвольний рух 60-80тих рр.
- •49. Закарпаття у 50-80ті рр.. Хх ст.
- •50. Позачергові вибори до Верховної Ради України.
3.Вплив Першої світової війни на формування українського національного руху в Галичині й Наддніпрянській Україні.
Серед учасників Українського національного руху в Галичині й Наддніпрянській Україні не було єдиного ставлення до війни та майбутнього України. Більшість західноукраїнських політиків підтримала у війні Австро-Угорщину. У серпні 1914 р. представники радикальної, соціал-демократичної і національно-демократичної партій заснували у Львові міжпартійний блок — Головну Українську Раду (ГУР). її очолив активний учасник національного руху в Галичині Кость Левицький. Діячі ГУР взяли активну участь у формуванні українських військових підрозділів. Більшість учасників цих підрозділів були членами військових, громадських, спортивних молодіжних організацій («Січ», «Сокіл», «Пласт»). Понад 2,5 тис. добровольців утворили легіон Українських січових стрільців, що брав активну участь у бойових діях на боці Австро-Угорщини. З ініціативи Д. Донцова, В. Дорошенка, О. Скоропис-Йолтуховського, М. Меленевського було утворено політичну організацію — Союз визволення України (СВУ). Політична програма СВУ, яку було опубліковано 1 вересня 1914 p., передбачала створення незалежної України. Майбутня держава уявлялася конституційною монархією, повинна була мати демократичний устрій, забезпечувати вільний розвиток усіх національностей, незалежну українську церкву. У досягненні поставленої мети СВУ спирався на Німеччину та Австро-Угорщину. На початку вересня 1914 р. більшу частину Східної Галичини було окуповано російською армією. Царський уряд вважав Східну Галичину «давньою російською землею», тому з її боку почалися утиски української мови, українських культурних організацій, кооперативів, періодичних видань. У 1915 р. становище на фронті змінилося: німецькі та австро-угорські війська пішли в контрнаступ, російська армія відступила. У новій ситуації ГУР виступила із заявою, у якій проголошувала своєю метою утворення незалежної Української держави на землях, що входили до складу Російської імперії. Українські землі, які перебували в складі Австро-Угорщини, мали стати автономною областю Австро-Угорщини. Коли в результаті Брусиловського прориву (травень-червень 1916 р.) російська армія знову окупувала Східну Галичину, Австро-Угорщина й Німеччина домовилися про утворення Польської держави, до складу якої мали ввійти західноукраїнські землі. Для українців це означало неможливість реалізації планів державотворення. За цих умов ГУР самоліквідувалася. Українські політики на чолі з Євгеном Петрушевичем узяли курс «орієнтування на власні сили». Було висунуто нову ідею: землі колишнього Галицько-Волинського князівства є українськими землями і тому не можуть стати частиною Польської держави. Діячі СВУ розгорнули активну роботу в таборах для військовополонених, із яких згодом були утворені дві українські дивізії — Сірожупанників та Синьожупанників. Національний рух у Східній Галичині також був представлений діяльністю культурно-освітніх організацій — «Просвіт» і українських народних шкіл, що підіймали національну самосвідомість народних мас. Українська греко-католицька церква на чолі з митрополитом Андрієм Шептицьким сприяла єднанню українців і зростанню національної самосвідомості. У роки Першої світової війни в Наддніпрянській Україні діяли такі політичні партії та блоки; РУП, УСДРП, ТУП, «Спілка». На початку Першої світової війни в УСДРП відбувся розкол. Представники УСДРП на чолі із Симоном Петлюрою підтримали у війні царську Росію. Члени УСДРП на чолі з В. Винниченком засуджували війну, обстоювали автономію України, В. Дорошенко очолив крило УСДРП, що закликало до боротьби з царською Росією і стояло на позиціях незалежності України. Діячі ТУП закликали українців до захисту Російської держави у війні, сподіваючись, що в майбутньому Україні буде надано автономію. Вихідці з Галичини заснували в Києві Карпаторуський визвольний комітет, який закликав своїх земляків урочисто зустріти російську армію. Та метою підтримки російської армії було створено Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського союзу земств і міст. Членами Комітету були відомі представники українського національного руху (П. Ніковський та інші). Помічником уповноваженого Союзу на Західному фронті був призначений С, Петлюра. Українські ліберали засновували й утримували власним коштом приватні лазарети для поранених солдатів. Лазарети відкривали також монастирі Російської православної церкви. Молодь була активною учасницею українського національного руху. У Харкові діяла студентська громада, робота якої сприяла зростанню національної самосвідомості українців. Українські депутати в IV Державній думі Росії вимагали відновити «малоросійську пресу», порушували питання про автономію України.