5. Українські землі в 1915-1917рр.

У лютому—березні 1915 р. російські війська вели важкі бої в Карпатах. 9 березня капітулював австро-угорський гарнізон Перемишля. Російські війська захопили 120 тис. полонених, серед здобутих трофеїв виявилося 900 гармат.

Тим часом німецьке командування зосереджувало на Східному фронті за рахунок перекидання частин із Західного великі військові сили, готуючись розгромити російські війська і, отже, вивести Росію з війни. Головний удар передбачалося завдати в Галичині. Для цього було створено нову, 11-ту німецьку армію під командуванням генерала Макензена. Разом з нею діяла 4-та австрійська армія. У районі прориву, на 35-кілометровій ділянці фронту між містами Горліце і Громнік, Макензен створив значну перевагу: в живій силі — вдвічі, в артилерії — у 6 разів, зокрема у важкій — у 40 разів.

Увечері 18 квітня 1915 р. німецька артилерія почала масований обстріл позицій російських військ, який тривав майже добу. Після цього 11-та німецька армія перейшла в наступ. 3-тя російська армія змушена була відступити за р. Сян, почали відступ й інші армії Пів-денно-Західного фронту: 8-ма 21 травня залишила Перемишль, 11-та і 9-та перейшли за Дністер. 9 червня російські війська залишили Львів, а на кінець червня — переважну частину Галичини. Російське командування, щоб уникнути оточення і розгрому своїх військ у «польському мішку» — між Віслою і Бугом, почало їх відводити. До осені 1915 р. російські війська залишили Польщу, Литву, частину Латвії і Білорусії. Під німецько-австрійську окупацію потрапили й українські землі — Східна Галичина, Північна Буковина і п'ять повітів Волині.

У 1916 р. найбільш активні й широкі воєнні дії мали місце на Південно-Західному фронті, де розгорнувся успішний контрнаступ. Під керівництвом командуючого фронтом генерала О. Брусилова було проведено ретельну й добре замасковану підготовку прориву по всьому фронту (він отримав назву Брусиловського). Після тривалої артилерійської підготовки чотири російські армії перейшли в наступ і незабаром прорвали фронт австрійських військ. 8-ма російська армія зайняла м. Луцьк, а 4 червня — м. Чернівці. За три дні наступу було взято в полон 100 тис. чоловік.

На середину серпня російські війська підійшли до карпатських перевалів, визволили від австрійських військ усю Буковину й південну Галичину. Але через нестачу боєприпасів, не маючи підтримки інших фронтів і союзників, війська Південно-Західного фронту просунутися далі не змогли. Унаслідок Брусиловського прориву німецьке командування вимушене було припинити наступ у Франції на м. Верден і перекинути із заходу на російський фронт 11 дивізій. Цим була врятована від розгрому Італія. У серпні 1916 р. у війну проти Німеччини вступила Румунія.

Звичайно, під час війни населення Галичини й Буковини опинилось у скрутному становищі. Сучасний історик Т. Гунчак зазначає: «З одного боку його мордували росіяни, намагаючись вибити з нього почуття національної свідомості й самопошани, з іншого — над ним знущалися австрійці та мадяри, звинувачуючи у русофільстві».

Багатим на військово-політичні події виявився 1917 р. У Росії перемогла Лютнева буржуазно-демократична революція, внаслідок якої було повалено самодержавство і до влади прийшов Тимчасовий уряд (ТУ). З'явилась перспектива покінчити з війною. Але ТУ стояв на позиціях продовження війни до «переможного кінця».

Організований ТУ наступ призвів до розгрому російських військ у Галичині і на Буковині. Вже вкотре західноукраїнські землі стали ареною кривавих битв.

Після бурхливих подій у Росії, які згодом докладно розглядатимуться, 25 жовтня (7 листопада за новим стилем) 1917 р. до влади у Петрограді внаслідок перевороту приходять більшовики. ТУ було повалено, у грудні уряд В. Леніна починає мирні переговори.