§ 4. Освітянські заклади села Кальника на початку хх сторіччя та їх вихованці

На початку сторіччя в освіті Російської імперії відбуваються значні зміни, які зачіпають структуру шкільництва і в селі Кальнику. Запроваджується роздільне навчання. В 1902 р. створюється приходське жіноче училище¹⁰⁴⁶. Одночасно продовжує діяти однокласне міністерське народне училище. Жіноче училище фінансувалось “Липовецьким училищним відділенням”, отримувало 180 руб. на рік,¹⁰⁴⁷ а в 1904 р. до цієї суми сільська громада виділяла ще 40 руб.¹⁰⁴⁸ Свого приміщення училище не мало і було вимушене “наймати”. У 1902 і 1904 роках в ньому навчались, за неповними даними, 93 дівчинки*.

В 1905–1906 рр. в селі існувало знову тільки єдине однокласне міністерське народне училище. В 1906 р. на його утримання було виділено 200 руб. державою і 342 руб. витратила сільська громада, навчаючи в цьому році 104 хлопчики та 45 дівчаток¹⁰⁴⁹.

В наступному, 1907 році, в селі відкривається приходське двокласне народне училище, яке отримало від держави 2096 руб. Того року його відвідувало 152 хлопчики та 76 дівчинки¹⁰⁵⁰. Наступного року фінансування не змінилось, а ось кількість учнів значно зменшилась: його відвідували 121 хлопець та 60 дівчат¹⁰⁵¹. У 1910 р. учні-кальничани розпочали навчання у новому шкільному приміщенні, побудованому через дорогу від “старої школи”. Ця будівля збереглася й до сьогодення.

У наступні три роки (1910, 1912 та 1913) відбулися зміни в фінансуванні, по 1950 руб. виділяла щорічно держава, 342 або 350 руб. – сільська громада і по 800 руб. кальницький цукровий завод. В ті роки училище відвідували 439 хлопчаків та 141 дівча ¹⁰⁵². Почесним блюстителем “Кальницького” 2-класного училища був Ф. (А.)^** Єнні¹⁰⁵³ У 1913 р. завідувачем двокласного училища в селі Кальник був Гаврило Самсонович Улизько¹⁰⁵⁴.

В 1914 р. на утримання училища держава виділяла 1900 руб., селяни – 350 руб., Товариство кальницького цукрового заводу – 800 руб. і земство – 100 руб.¹⁰⁵⁵ Ці кошти витрачались на оплату праці завідувача училища, вчителів та навчання 140 хлопчиків та 55 дівчат¹⁰⁵⁶. Не меншим було фінансування училища і в 1916 р., коли держава відпустила 2797 руб., сільська громада – 342 руб., цукровий завод – 200 руб., а додаткова сума у 960 руб. була перерахована в бюджет училища як “плата за навчання”. Того ж року до училища ходило 167 хлопців та 80 дівчат¹⁰⁵⁷.

Своїми спогадами про навчання в кальницькому училищі ділився наш покійний батько і дід, Дмитро Тимофійович Казьмирчук. Він, як більшість учнів, любив пустувати і не завжди вивчав уроки, за що священик, а це був отець Віктор Лещенецький, забирав таких непосидючих учнів до себе додому і, тримаючи в сінях або деінде, змушував доучувати уроки. Щоправда, не завжди священику це вдавалося, бо лихо було тим кроликам, які інколи сусідили з недбайливими учнями.

Ми маємо змогу назвати прізвища ще тільки двох кальничан, які навчались у двокласному училищі. Звичайно, вони не були вихованцями кальницького, оскільки матеріали, які ми знайшли, були складені ще в 1897 р., тобто до відкриття 2-класного училища в с. Кальнику. Їх ми все ж назвемо: Чорнолуцький Іван Васильович, якому виповнилось 16 років і він був вихідцем із однодворців, та 19-літній селянин Куценко Мойсей Йосипович¹⁰⁵⁸.

Надзвичайно важливі соціальні аспекти шкільного й суспільного життя буремних лютневих подій 1917 р. в с. Кальнику досліджував В. В. Мацько. Його газетна публікація “Перше свято незалежності” констатує низку аспектів, які ми вважаємо постановочними, але надзвичайно важливими для подальшого їх вивчення. Зокрема, краєзнавець розповідає про активну суспільну діяльність директора місцевого двокласного міністерського училища Гаврила Самсоновича Улизька і місцевого священика В. П. Лещенецького як організаторів мітингу на майдані села, зустрічі учнів, вихованців школи і педагогів з сільською людністю. В цьому сюжеті автор розвідки називає прізвища вихованців училища, які “вже самі вчителювали”: П. С. Куценко, О. І. Чуприна, С. К. Поторжанська, І. В. Русецький. На жаль, дуже мало конкретних дій він зафіксував, використовуючи “спогади старожилів села”, за винятком того, що вчитель співів школи й сільського хору Павло Савович Куценко керував хором, який виконував “Заповіт” Т. Г. Шеваченка, гімн “Ще не вмерла Україна” та церковні псалми¹⁰⁵⁹.

Отож, початок ХХ сторіччя ознаменувався спробою реорганізації початкової освіти в с. Кальнику. Про це яскраво свідчить запровадження роздільного навчання за статями, відкриття окремого жіночого училища та реорганізацяю однокласного у двокласове приходське училища. Проте, брак конкретних архівних свідчень за 1903, 1909, 1911, 1915 та 1917 роки, як і скупа інформація наявних, ускладнює всебічне вивчення цього питання. Зберігається надія, що ці документи колись віднайдуться й доповнять та конкретизують наші роздуми.