2. Ісландська острівна країна
Острів Ісландія розташований у північній частині Атлантичного океану і віддалена від материкової частини майже на 1000 км. Його північні береги омиваються водами Північного Льодовитого океану, південні – Атлантичного. Генетичного зв’язку з материком Ісландія, а до Європи її відносять у зв’язку з походженням і мовною приналежністю населення. Острів Ісландія утворився там, де Серединно-Атлантичний хребет піднімається над поверхнею океану і має земну кору океанічного типу.
Острів Ісландія розташований у північній частині Атлантичного океану, значно південно-західніше Шпіцбергену. Його північні береги омиваються водами Північного Льодовитого океану, південні – Атлантичного і віддалені від її материкової частини майже на 1000 км. Генетичного зв’язку з материком вона не має. Тому вивчення її як фізико-географічного регіону Європи можна вважати умовним. Республіку Ісландію як державу відносять до числа країн Північної Європи у зв’язку з походженням і мовною приналежністю населення.
Острів Ісландія утворився там, де Серединно-Атлантичний хребет піднімається над поверхнею океану і де має місце океанічний рифтовий вулканізм, який звичайно відбувається під товщею океанічних вод на значній глибині. Природа Ісландії виключно своєрідна завдяки поєднанню інтенсивної вулканічної діяльності з сучасним зледенінням і вологим холодним морським кліматом. Ісландію часто називають країною льоду і вогню. Але її також можна було би називати країною вітрів, дощів і туманів через активну циклонічну діяльність.
Ісландія – одна з найбільш активних вулканічних областей Землі з усіма проявами вулканічної діяльності: виверженнями, виходами гарячих вод і газів і навіть виникненням нових вулканів. Із 140 вулканів Ісландії 26 – діючі. Виверження цих вулканів відбуваються постійно. При цьому поля і пасовища заливають потоки лави, засипає вулканічний попіл, а вулканічні гази отруюють повітря на багато кілометрів навкруги. Під час найбільш сильних вивержень вітри доносять попіл до берегів Великобританії і Скандинавії. Найактивніший вулкан – Гекла (1491 м) розташований у південно-західній частині острова. А найвища вершина Ісландії – вулкан Хваннадальсхнукюр – досягає висоти 2119 м. З сучасною вулканічною діяльністю пов’язані численні гарячі джерела і гейзери. Останні вперше вивчені тут і одержали свою назву від найбільшого гарячого джерела Ісландії – Великого Гейзера. Гарячі вулканічні води використовуються для обігрівання житла, парників, оранжерей. На гарячих джерелах споруджена велика кількість плавальних басейнів. Ці теплоенергетичні ресурси мають для Ісландії особливо велике значення внаслідок відсутності тут вугілля, нафти і горючих газів.
Рельєф острова переважно гірський. Низовини займають менш 1/5 його поверхні. Більша частина острова являє собою базальтове плато з висотами 400-600 м, яке майже повсюдно круто обривається у бік моря. Його поверхня вкрита вулканічними конусами і щитами. Значні ділянки плато перекриті великими льодовиками щитоподібної форми. Сама назва – Ісландія – в перекладі означає “країна льоду”.
Поєднання зледеніння з активним вулканізмом призводить до своєрідних і часто катастрофічних наслідків: виверження вулканів викликають інтенсивне танення льоду. Потоки талої води, насичені продуктами виверження, скажено мчать з гір, руйнуючи населені пункти, дороги, мости, затоплюючи пасовища і поля.
Положення острова в центрі баричної депресії зумовлює особливості його клімату. Вони визначаються інтенсивною циклонічною діяльністю, теплою Північноатлантичною та холодною Східно-Гренландською течією і характеризуються нестійкою з частими штормами і туманами погодою, значною кількістю опадів, відносно теплою зимою, але прохолодним літом. Вплив теплої течії особливо сильно відчувається взимку. Середня температура січня в південній частині острова становить від +2 до –30 С. Але у внутрішніх частинах і на півночі острова вона сягає –5...–150 С. Середня температура липня не перевищує +7... +120 С. Річна сума опадів на півдні острова становить 800-1000 мм, а на навітряних схилах гірських масивів – близько 2000 мм. У внутрішніх районах і на півночі острова кількість опадів знижується до 500-300 мм. Значна кількість опадів, великі запаси води в льодовиках визначають наявність численних повноводних, але коротких річок. Річки належать до гірського типу і мають значний гідроенергетичний потенціал.
Рослинність представлена субарктичною мохово-лишайниковою і чагарниковою тундрою. На прибережних низовинах у південній частині острова поширені різнотравно-злакові луки океанічного типу. Часто зустрічаються торфові болота. В захищених від холодних вітрів долинах півдня і заходу, особливо поблизу виходів гарячих джерел, зустрічаються невеликі зарості берези, горобини, верби, ялівцю, які тут звуть “лісами”. Висота берези, найбільш високої рослини острова, не перевищує 9 м. Постійно поновлювальні лавові покриви біля підніжжя діючих вулканів, а також поверхні високих базальтових плато часто зовсім безплідні або покриті лише накипними лишайниками темного кольору, які надають їм характер чорних пустель.
Для тваринного світу Ісландії характерна бідність видового складу. Тут поширені лемінг, песець, північний олень. Але моря навколо острова багаті на рибу (тріска, оселедець, пікша та ін.).