Тема 5. Субконтинент позаандійський схід
_____________________________________________________________________________________
Основні питання:
1. Орінокська рівнина.
2. Амазонія.
3. Внутрішні рівнини.
4. Гвіанське плоскогір’я.
5. Бразильське плоскогір’я.
6. Патагонія.
7. Передкорділь’єри і Пампінські с’єрри.
Рекомендована література:
1. Власова Т.В. Физическая география материков (с прилегающими частями материков): Ч. 2. Южная Америка. – М.: Просвещение, 1986.
2. Лукашева Е.Н. Южная Америка. – М.: Учпедгиз, 1958.
3. Физическая география материков и океанов / Под общей ред. А.М.Рябчикова. – М.: Высш. шк., 1988.
4. Физическая география материков и океанов. В 2 ч. Учеб. пособие (И.П.Галай, В.А.Жучкевич, Г.Я. Рылюк. – Минск, изд-во Университетское,1988.
В регіональному відношенні Південна Америка поділяється на субконтиненти, фізико-географічні країни, провінції і області. На материку з урахуванням геотектури виділяють 2 субконтиненти або 2 групи фізико-географічних країн: Внеандійський Схід і Андійський Захід. Внеандійському Сходу притаманна платформенна структура і рівнинно-плоскогірний рельєф. Всередині цього субконтиненту з урахуванням загальності орографічної будови (рівнини, плоскогір’я, гори), морфоструктури і географічної зональності виділяють фізико-географічні країни. При цьому рівнинним морфоструктурним областям відповідають рівнинні фізико-географічні країни, плоскогірним – плоскогірні, гірським – гірські фізико-географічні країни. Всього виділяють 3 рівнинних (Орінокська рівнина, Амазонія, Внутрішні рівнини), 3 плоскогірних (Гвіанське плоскогір’я, Бразильське плоскогір’я, Патагонія) і 1 гірську (Передкорділь’єри і Пампінські с’єрри) фізико-географічні країни.
Андійському Заходу притаманна складчаста структура, гірський рельєф і висотна поясність. Він являє собою єдину гірську систему Анди. Проте Анди перетинають декілька географічних поясів з різними спектрами висотної поясності і особливостями морфоструктури. Тому Андійський Захід поділяють на 4 фізико-географічні країни: Північні Анди, Центральні Анди, Субтропічні Анди, Патагонські Анди.
Кожна з країн поділяється на фізико-географічні провінції (в горах – області), які відрізняються індивідуальними особливостями рельєфу, клімату, широтної зональності и висотної поясності.
1. Орінокська рівнина
Рівнинна територія між Карібськими Андами на півночі і Північно-Західними Андами на заході, а також Гвіанським плоскогір’ям на півдні, по якій тече річка Оріноко, носить назву Орінокської рівнини або Льянос Оріноко.
Найбільш характерними рисами країни являються рівнинність поверхні (з ісп. “льяно” – рівнина), постійно-жаркий, але перемінно-вологий субекваторіальний клімат, панування саванного типу рослинності і ферралітних червоних грунтів.
В рельєфі рівнини виразно виділяються декілька рівнів. Центральна частина являє собою ідеально плоску алювіальну низовину з висотами 40-70 м над рівнем моря. Це так звані Низькі Льянос або просто “льянос” – акумулятивні рівнини крайового прогину. На півночі і на півдні країни над низовинами піднімаються плоскі столові межиріччя-височини (до 300 м над рівнем моря). Це так звані Високі Льянос або “месас”. В передгір’ях виділяються ще більш високі платоподібні рівнини, які називають “п’ємонтами”. В деяких місцях їх перетинають кристалічні хребти – “с’єрри”.
Рослинність Орінокської рівнини в природному стані представлена саванами. Для Низьких Льянос характерна волога високотравна пальмова (домінує маврикиєва пальма) з однойменним по відношенню до цього гіпсометричного рівня назвою “льянос”. Високі Льянос, або “месас” і “п’ємонти”, вкриті сухою чагарниковою саваною і ксерофітним рідколіссям, що має назву “монте”. Рослинність “монте” відрізняється сильною ксероморфністю. Поширені короткі злаки (переважно бородач), невисокі деревця і чагарники (мімоза, акація, чапарро), які скидають листя на час сухого сезону або володіють щільними шкіряними листями, колючками, шипами та голками. Характерні також сукуленти – кактуси і агави. Лише в глибоких долинах зеленіють зарості маврікієвої пальми.
В менш освоєних частинах Орінокської рівнини ще можна зустріти найбільших хижаків Південної Америки – ягуара і пуму, які полюють на пекарі та інших травоїдних тварин. В болотистих заростях вздовж річок зустрічається тапір, на відкритих просторах савани – мурахоїд і броненосець.