5

Тема 6. Субконтинент андійський захід

_____________________________________________________________________________________

Основні питання:

1. Північні Анди.

2. Центральні Анди.

3. Субтропічні Анди.

4. Південні Анди.

Рекомендована література:

1. Власова Т.В. Физическая география материков (с прилегающими частями материков): Ч. 2. Южная Америка. – М.: Просвещение, 1986.

2. Лукашева Е.Н. Южная Америка. – М.: Учпедгиз, 1958.

3. Физическая география материков и океанов / Под общей ред. А.М.Рябчикова. – М.: Высш. шк., 1988.

4. Физическая география материков и океанов. В 2 ч. Учеб. пособие (И.П.Галай, В.А.Жучкевич, Г.Я. Рылюк. – Минск, изд-во Университетское,1988.

Субконтинент Андійський Захід включає гори Анди або Андійський гірський пояс. В межах поясу виділяють 4 природні країни: Північні Анди, Центральні Анди, Субтропічні Анди, Південні Анди.

1. Північні Анди

Північні Анди простягають від узбережжя Карибського моря до 5⁰ пд. ш. Їх поділяють на три фізико-географічні області: Карибські Анди, Північно-Західні Анди і Еквадорські Анди.

Карібські Анди – це єдина ділянка Анд, що простягається з заходу на схід. Вони представлені двома молодими середньовисокими (до 2765 м) складчастими хребтами, що сформувались під час останньої альпійської складчастості. Це найнижчі, найпростіші за будовою і найбільш посушливі гори в Андійському гірському поясі. За рік там випадає 600-800 мм, причому взимку, під час сухого сезону, що триває 6-8 місяців, з цієї суми випадає лише 50-80 мм. Це пояснюється тим, що клімат області обумовлений північно-східними пасатами, що дмуть переважно вздовж гір, залишаючи небагато вологи.

Гори складаються з двох хребтів (Північного і Південного), що розділені широкою міжгірною долиною. Область сейсмічна, але діючі вулкани відсутні. Рослинність змінюється з висотою. Узбережжя вкривають мангрові ліси. На сухих низовинах панують зарості сухолюбних чагарників з акацій, опунцій і канделяброподібних кактусів. Нижній пояс гір вкритий рідколіссям або чагарниковою формацією чапарро. Вище 1000 м на схилах, що звернені до моря, ліси становляться густішими, а с висоти 1500 м в них з’являються вічнозелені види. Гребені вкриті луками і використовуються як пасовища. Сильно винищений тваринний світ представлений ягуаром, тапіром, броненосцем, мавпами-ревунами. В горах зустрічається пума. Багато ігуан, гримучих змій.

Північно-Західні Анди складаються із вузького, невисокого і сильно розчленованого ерозією Берегового хребта, що простягається вздовж узбережжя, і п’яті високих (до 5760 м) складчастих хребтів, що віялоподібно розходяться на північ і розділені міжгірними улоговинами, які дренуються річками. Це хребти Західна Кордільєра, Центральна Кордільєра, Східна Кордільєра, Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта і Кордільєра-де-Мерида. Береговий хребет відділений від решти хребтів на сході долиною річки Атрата. Західну і Центральну Кордільєри розділяє долина річки Каука. Відмінною рисою хребта Центральна Кордільєра є вулканізм: його вищи точки утворюють вулкани Уіла (5750 м), Руіс (5400 м), Толіма (5215 м). Центральну і Східну Кордільєри розділяє глибока долина річки Магдалена. Гребені гір Східної Кордільєри утворені кристалічними породами, оброблені давнім і сучасним зледенінням і мають альпійські форми рельєфу. Над Східною Кордільєрою також здіймаються діючі вулкани Каямбе (5790 м), Антісана (5705 м) та ін.

Еквадорські або Екваторіальні Анди лежать південніше Північно-Західних, між 2⁰ пн. ш. і 4⁰ пд. ш.. Вони складаються із двох паралельних хребтів меридіонального простягання, на які по внутрішніх лініях розломів насаджені конуси згаслих (Чімборасо, 6310 м) і діючих (Котопахі, 5897 м) вулканів. Хребти розділені міжгірною улоговиною, яка заповнена продуктами вулканічних вивержень і перетворилася на систему високих плато.

Рослинність Еквадорських Анд підпорядкована закону висотної поясності. Весь нижній пояс гір до висоти 1000 м, що зветься місцевим населенням тьєрра кальєнте (жарка земля) характеризується постійною вологістю повітря (кількість опадів від 5000 до 7000 мм на рік) і спекою, вкритий вологим тропічним лісом із пальм, хлібного дерева, каучуконосів, какао, бананів, бамбука і т. д. Тваринний світ представлений мавпами, ягуаром, пумой, тапіром.

Вище, до 2500-3000 м розташований помірний пояс тьерра темплада. Сильної жари, що властива жаркому поясу, не буває. Середня річна температура коливається від +15 до +20 , кількість опадів близько 2000-3000 мм. Ґрунтовий покрив представлений червоноземами, рослинний – тропічними гірськими лісами, в яких відсутні пальми і переважають деревоподібні папороті і бамбуки. Характерна струнка андійська віскова пальма, хіннє дерево і чагарник кока, в листях якого міститься кокаїн. Характерні численні епіфіти – орхідеї. Тваринний світ представлений очковим ведмедем, посухою, полоскуном. З птахів поширені сокіл, шуліка, сова, кондор. Помірний пояс найбільш сприятливий для життя людей. Із-за одноманітності і помірності температури його називають поясом вічної весни. В його межах живе значна частина населення Північних Анд, розміщуються найбільші міста, розвинене землеробство. Культивується кукурудза, тютюн і найважливіша культура Колумбії – кавове дерево.

Наступний пояс, яке місцеве населення називає “холодною землею” (тьєрра фріа), піднімається до 3800 м. Температура ще більш низька, ніж в помірному поясі – +10...+15⁰. Опадів випадає менше (800-2000 мм). Характерні постійні тумани, оскільки цей пояс є поясом формування хмар. В рослинному покриві домінують бурі лісові грунти. Рослинність представлена високогірною гілеєю із низькорослих і покривлених дерев і кущів. Головні представники флори – вічнозелений дуб, низькорослий бамбук і деревоподібна папороть. Не зважаючи на значну висоту над рівнем моря холодний пояс населений. Населення вирощує кукурудзу, пшеницю і картоплю.

Наступний висотний пояс від 3800 до 4500 м називають парамос. Він закінчується біля межі вічних снігів і характеризується суворим, холодним і сирим кліматом з сильними вітрами. При плюсових денних температурах в усі пори року там трапляються нічні заморозки, сніжні буревії і снігопади. Опадів випадає порівняно небагато (менше 500 мм на рік), проте випарування незначне і клімат сирий. Рослинність парамос має яскраво виражений ксерофітний характер і являє собою високогірні луки із злаків і різнотрав’я. На плоских ділянках великі площі займають мохові болота. Тваринний світ представлений пумою, очковим ведмедем, оленем, зайцями, кролями.

Вище 4500 у Північних Андах починається пояс вічного снігу і льоду с постійною мінусовою температурою.