7. Екваторіальний географічний пояс

Екваторіальний пояс охоплює південну половину півострова Малакка, Великі і Малі Зондські, а також Молуккські острови Малайського архіпелагу. В його межах виділяють одну природну зону – зону постійно вологих лісів та область висотної поясності.

Зона екваторіальних постійно вологих лісів характеризується високими температурами повітря і значною кількістю опадів протягом всього року. Це створює оптимальні умови для розвитку органічного світу. У цій частині Азії завдяки великій кількості атмосферних опадів (2000-3000 мм за рік), їх рівномірному випаданню і високій температурі ріст рослин не припиняється цілий рік, тому рослинний покрив надзвичайно різноманітний і густий. За загальним багатством флори гілеї Азії переважають вологі екваторіальні ліси всіх інших частин світу. Так, на Малайському архіпелазі відомо біля 5000 видів орхідей, а в екваторіальній Африці – лише 500.

Лісова рослинність екваторіальних лісів Азії багатоярусна. До верхнього ярусу належать такі високі дерева, як куссі, росамала, фікуси, бамбуки тощо. Багато ендемічних пальм: гебанг, каріота, цукрова, арекова або бетельна, борасус, сагова та ін. Типові також динне і хлібне дерева, манго, деревоподібні папороті. Багато дерев, які дають прянощі – гвоздичне, бетельний перець, виткий перець, мускатне дерево та ін. Більшість дерев у лісах перевиті різними ліанами, з яких особливо виділяється ліана ротанг, довжина якої досягає 300 м. З епіфітів найбільш поширені орхідеї. Підліску і трав’яного покриву в таких лісах майже немає, що зв’язано з нестачею світла у нижньому ярусі. На узбережжях ростуть мангрові ліси, що складаються із пальми ніпа, панданусів та інших рослин, що пристосовані до існування в солоній воді.

Найбільш поширеними грунтами зони є червоно-жовті ферралітні. Червоного кольору грунтам надають гідрати окисів заліза та алюмінію. Зовнішнім виглядом вони нагадують цеглу, звідки і назва (від латинської “латер” – цегла).

Найбільш поширеними видами тваринного світу є ендемічні людиноподібні мавпи – орангутанг (на острові Калімантан) та гібон (на островах Суматра і Ява). З інших мавп поширені макаки, з напівмавп – лемури: довгоп’ят, товстий лорі, носач та ін. З хижаків зустрічаються тигр, леопард, малайський ведмідь, малайський дикий собака, малайська вівера; з копитних – дикий бик, олень, однорогий (на острові Ява) та дворогий (на островах Калімантан і Суматра) носороги, кабан, чепрачний тапір, смугаста свиня; з гризунів – кілька видів білок, дикобраз, суматринський заєць. Носороги сильно винищені і знаходяться під загрозою вимирання. Зрідка зустрічаються слони. Дуже багато птахів, серед яких багато ендемічних видів: хвостатий шпак, сулавеський дятел, чорний рогодзьоб, земляний голуб, птах-носоріг, папуги, павичі, нектарники та ін. Дуже багато плазунів (деревна змія скуфія, сітчастий пітон, кобра, варан) та земноводних (крокодил, жаби). Великою кількістю видів представлені комахи (мурахи, терміти).

Область висотної поясності. На багатьох островах Малайського архіпелагу помітна вертикальна поясність. Так, вище 1000-1300 м над рівнем моря екваторіальні ліси набувають гірських рис, понад 1300-1500 м панує субтропічний ліс, який змінюється хвойним лісом. Вище хвойного лісу росте криволісся, ще вище – низькорослі чагарники і луки.

13 листопада 2006 р. Лекція з курсу “Фізична географія материків і океанів” доц. Міхелі С.В.