Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТЕМА 4 освитня политика.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
19.11.2019
Размер:
120.83 Кб
Скачать

Тема 4 Освітні компетенції та компетентності.

  1. Проблема компетентністного підходу у вітчизняній освітній сфері.

  2. Поняття «компетенції» та «компетентності» в освіті, їх визначення та взаємовідношення.

  3. Поняття «компетентність» у педагогіці.

1.Проблема компетентнісного підходу у вітчизняній освітній сфері.

Освіта виступає як базис науки, тож важко переоцінити важливість єдності навчання і наукових досліджень для розвитку наукового потенціалу країни. Освіта виступає в ролі основного джерела трансформації змісту світогляду в умовах глобалізованого світу. Для дійсно прогресивної трансформації суспільних відносин потрібні корінні зміни у свідомості та поведінці самої людини, а освіта власне й впливає самим безпосереднім чином на формування особистості, і відтак, сприяє впровадженню перетворень і суспільстві.

Нині освіта в усьому цивілізованому світі є одним з ключових завдань стратегічного планування. Більше того, освіта –це є стратегічний пріоритет державної політики будь-якої цивілізованої країни. ЮНЕСКО сьогодні закликає політичних лідерів зробити освіту сутністю загальної стратегії національного розвитку.

Аналізуючи політику держав у сфері освіти, ЮНЕСКО констатує «відсутність загального рецепту ефективного управління» і тому кожній країні доводиться розробляти власну національну та місцеві стратегії. Мета державної політики України щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості й творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати і примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати й зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну європейської та правової спільноти.

Визначення мети державної політики в сфері освіти є головним орієнтиром у формуванні освітньої політики, що базується на таких важливих принципах, як:

  1. Поєднання інтересів особистості суспільства та держави у сфері освіти;

  2. Збереження та розвиток фундаментальних здобутків у сфері освіти;

  3. Забезпечення цілісності освіти різних рівнів, перетворення освіти на процес безперервного розвитку особистості протягом всього життя з урахуванням попередньої та її професійного зростання;

  4. Підвищення на всіх рівнях освітньої системи ролі держави та суспільства в управлінні системою освіти та в оцінці результатів діяльності освітніх закладів;

  5. Збереження в системі освіти провідної ролі державних закладів порід з підтримкою недержавних навчальних закладів.

  6. Підтримка громадських ініціатив та суспільних інститутів у сфері освіти.

Нинішня вітчизняна ОП має багато невирішених проблем. Це і кодифікація законодавства в галузі освіти, подолання суперечностей та усунення прогалин і колізій в чинних НПА. Реалії сьогодення вимагають постійного оновлення законодавства відповідно до існуючих потреб суспільства. В цьому контексті особливо відчутною є проблематика освітнього спрямування на результат, що вимагає перегляд змісту навчання, спрямування знань, вмінь та навичок на реальні потреби сьогодення та орієнтацію на світові та європейські цінності.

Модернізація національної освіти, у тому числі загальноосвітньої й вищої школи України, спрямована на вдосконалення навчання, виховання, на розвиток самостійної, ініціативної, творчої особистості випускників шкіл і вищих навчальних закладів, на забезпечення умов входження України в міжнародний освітній простір через приєднання до Болонського процесу, на створення сучасної економіки освіти. Запровадження в Україні 12-річної школи неминуче потребує вдосконалення навчально-виховного процесу на всіх ступенях різних навчальних закладів. Серед них старша загальноосвітня школа, яка має бути профільною, і вищий навчальний заклад стикаються з недостатнім в Україні науково-практичним, методичним досвідом у царині компетенцій. Орієнтація освітньої політики на європейські цінності передбачає наявність компетентнісного підходу як в освітній сфері взагалі, так і окремих її напрямах.

Рекомендації Ради Європи, що стосуються відновлення освіти, її наближення до замовлення соціуму передбачають необхідність формування школою ключових компетентностей. Цей момент відзначений в концептуальній модернізації вітчизняної освіти.

Варто сказати, що не існує єдиного узгодженого визначення та переліку ключових компетентностей. Оскільки компетентності - це насамперед замовлення суспільства на підготовку його громадян, такий перелік багато в чому визначається узгодженою позицією соціуму в певній країні або регіоні. Досягти такого узгодження вдається не завжди. Наприклад, у ході реалізації міжнародного проекту «Визначення та добір ключових компетентностей», який здійснюється Організацією економічного співробітництва й розвитку та національних інститутів освітньої статистики Швейцарії та США, строгого визначення ключових компетентностей вироблено не було.

Під час симпозіуму Ради Європи на тему «Ключові компетентності для Європи» було визначено такий орієнтовний перелік ключових компетентностей.

Вивчати:

  • уміти витягати користь із досвіду;

  • організовувати взаємозв'язок своїх знань і впорядковувати їх;

  • організовувати свої власні прийоми вивчення;

  • уміти вирішувати проблеми;

  • самостійно займатися своїм навчанням.

Шукати:

  • запитувати різні бази даних;

  • опитувати оточення;

  • консультуватись в експерта;

  • одержувати інформацію;

  • уміти працювати з документами та класифікувати їх.

Думати:

  • організовувати взаємозв'язок минулих і дійсних подій;

  • критично ставитись до того чи іншого аспекту розвитку нашого суспільства;

  • уміти протистояти непевності та труднощам;

  • займати позицію в дискусіях і виковувати свої власні думки;

  • бачити важливість політичного й економічного оточення, в якому проходять навчання та робота;

  • оцінювати соціальні звички, пов'язані зі здоров'ям, споживанням, а також із навколишнім середовищем;

  • уміти оцінювати твори мистецтва й літератури.

Співробітничати:

  • уміти співробітничати та працювати у групі;

  • приймати рішення - улагоджувати розбіжності та конфлікти;

  • уміти домовлятись;

  • уміти розробляти та виконувати контракти.

Прийматися за справу:

  • включатись у проект;

  • нести відповідальність;

  • входити до групи або колективу та робити свій внесок;

  • доводити солідарність;

  • уміти організовувати свою роботу;

  • уміти користуватись обчислювальними та моделюючими приладами.

Адаптуватись:

  • уміти використовувати нові технології інформації та комунікації;

  • доводити гнучкість перед викликами швидких змін;

  • показувати стійкість перед труднощами;

  • уміти знаходити нові рішення.

Не дивлячись на те, що для нашої країни тенденції європейської освіти ніколи не були байдужими, наша освіта завжди вибирала «свій шлях», обумовлений специфікою вітчизняних традицій і процесів. Не є виключенням, швидше за все, й тенденції підсилення ролі компетентностей в освіті. З погляду евристичного навчання необхідно визначити компетентності, пов'язані зі здатністю учнів до креативної діяльності. Нас цікавлять креативні компетентності як загального порядку, тобто ключові компетентності, так і конкретного, який стосується творчості в окремих освітніх сферах, навчальних предметах чи видах діяльності.