73. Основные принципы размещения временного строительного хазяйства.

Рекомендації щодо ро:шіщення на будгенплані об'єктів будівельного господарства

Розміщуючи об'єкти будівельного господарства, доцільно керуватися наступними загальними основними правилами й вимогами;

• безумовно виконувати вимоги техніки безпеки; -» дотримуватися діючих технічних умов і норм проектування; * протяжність тимчасових інженерних комунікацій має бути мінімально можливою;

• тимчасові будівлі, споруди і установки потрібно розміщувати на територіях, не призначених під забудову до закінчення будівництва;

• виробничі установки необхідно розмішувати на найкоротшій відстані від місць споживання їхньої продукції в процесі зведення об'єкта;

• забезпечувати організацію раціонального проходження вантажопотоків;

• створювати найсприятливіші умови побутового обслуговування працівників, що перебувають на будівельному майданчику, в тому числі організовувати безпечні траси переміщення працівників у межах будівельного майданчика.

Реалізація перелічених загальних правил і вимог базується на вироблених практикою і частково відображених у діючих нормативних документах рекомендаціях щодо розміщення конкретних будівель, споруд і установок, наведених далі.

74. Опасные и монтажне зоны.

Розміщення монтажних кранів і визначення небезпечних зон під час їх роботи.

Крани біля будівель споруд або І'х частин (прив'язка кранів) встановлюють виходячи з необхідності дотримання безпечної відстані між будівлею та краном. Мінімальна відстань по горизонталі між елементами споруджуваної будівлі, конструкціями, що складукнься, матеріалами, огородженнями і частинами крана, які найбільше виступають, мас становити щонайменше 500 мм при висоті понад 2 м для баштових і 1,0м -для самохідних стрілових кранів.

Якщо будівля зводиться двома баштовими кранами, розміщеними на одній підкрановій коїш або з протилежних боків будівлі, з метою забезпечення безпечності виконання робіт варго передбачати:

• обмеження пересування кранів, яке дат змогу забезпечу на ги їх зупинку на відстані щонайменше 5 м між переміщуваними вантажами чи елементами конструкцій кранів:

• обмеження кутів повороту стріл кранів;

• розбивку протяжності будівлі на ділянки (монтажні захвати) у такий спосіб, щоб упродовж певного періоду, як правило, однієї зміни, суміжні зони роботи кранів не збігались.

Викладені обмеження мають передбачатися також у процесі планування одночасної роботи самохідних стрілових або самохідних і баштових кранів.

Розміщуючи будівельні крани, треба показати небезпечні для людей зони, у межах яких постійно діють або можуть діяти небезпечні виробничі фактори. Розрізняють наступні види зон: монтажну, робочу, небезпечну зону роботи краяа, небезпечну зону доріг і небезпечну зону підкранової колії.

Монтажною зоною називається простір, у межах якого можуть падати предмети, конструкції під час їх встановлення та закріплення в проектне положення. Згідно з діючими нормативами така межа знаходиться віл зовнішнього периметра будівлі висотою 10 м на відстані 3,5 м, висотою 10..,20 м - 5 м, висотою 20..70 м - 7 м.

Робочою зоною, або зоною обслуговування крана, називають простір, розміщений у межах радіуса, який описує гак крана прн максимально необхідному для роботи вильоті стріли крана Габарити такої зони для баштових кранів визначаються за крайніми, для самохідних -за окремими стоянками крана.

Небезпечною зоною роботи крана називають простір, де може падати вантаж під час його переміщення з урахуванням максимально можливого розсіяння в разі падіння. Межі небезпечної зони визначаються радіусом,

Небезпечна зона підкранової колії - це спеціально оі-ороджсна територія, усередині якої забороняється перебувати людям (окрім крановщика)

і розмішувати матеріали та конструкції.

- під час виконання штучоних рооїт - площа, оомежгш радіусом дії повітряної хвилі.

Небезпечні зони доріг - ділянки підїздів і підходів у межах розглянутих зон, де можугь перебувати люди, які не беруть участі в спільній з краном роботі, чи рухатися транспортні засоби. Для того, щоб люди могли проходити в будівлю, треба встановлювати спеціальні траси, обладнані суцільними навісами, ширина яких мас бути не меншою від ширини входу. Ці зони на будгенплані треба виділяти особливо.

Межі монтажних і небезпечних зон, а також їхні розміри потрібно показувати на будгенплані, використовуючи різні умовні позначення Й написи (рис. 1.29). На місцевості такі зони позначаються спеціальними огородженнями, плакатами тощо.

Внутрішні дороги на будівництві. При трасуванні таких доріг треба дотримуватися мінімальних наближень кромки проїзної частини дороги до існуючих чи споруджуваних будівель і споруд: до огорожі (огородження) будівельного майданчика - 1,5 м; до огородження частини майданчиків підприємства, яка охороняється -5,0 м; до зовнішніх граней конструкцій опор, естакад і складських майданчиків-0,5 м;

до зовнішньої Ірані стіни будівлі: якщо немає в'їзду в будівлю і довжина будівлі не перевищує 20 м - 1,5 м; те саме, при довжині будівлі понад 20 м - 3,0 м; якщо в будівлі передбачені, вїзд для автонавантажувачів і двовісних автомобілів - 8,0 м; те саме, тривісних автомобілів- 12,0 м.

Тротуари, пішохідні траси рекомендується розміщувати на відстані не ближче 2 м від небезпечної зони. Якщо, відстань менша, доцільно встановлювати козирки. У місцях спусків і підйомів потрібно встановлювати східці з огородженнями.

Колодязі споруджують у місцях встановлення пожежних гідрантів і змінення напряму трубопроводів.

Пожежні гідранти встановлюють на трубопроводах діаметром не менше 100 мм (як виняток, допускається встановлювати їх на трубопроводах діаметром 75 мм) на відстані щонайбільше 5 м від краю (бровки) дороги, але не ближче 2,5 м і не далі 50 м від будівлі. Відстань між окремими гідрантами мас не перевищувати 100 м для водопроводів низького тиску, які використовуються в період будівництва.

Трансформаторну підстанцію і розподільчі шити потрібно розміщувати, по можливості, в центрі навантажень. Радіус обслуговування підстанції беруть 400...500 м, радіус обслуговування щита (рубильника) -6 м.

Траси ліній електропередач влаштовують переважно вздовж загальномайданчнкових доріг.

Небезпечні зони виникають і випадку розробки грунту. У цьому випадку небезпечною зоною с.'Іід вважати:

- у разі роботи екскаваторів - кордони їх дій із урахуванням розмірів призми обвалення;

- у випадку риття глибоких траншей і котлованів - кордони призми обвалення грунту;

- для тимчасових і постійних енергетичних мереж - простір у межах якого можливе торкання дротів із конструкціями машин, механізмів і їх робочими органами;

- для високовольтних ліній електропередачі - охоронна зона, кордони якої встановлюються згідно із ГОСТ 12 1 013-78 а також СНиП П1-4 80*(табл. 14.16).

- під час виконання вибухових робіт – площа, обмежена радіусом дії повітряної хвилі.