Тема 2. Охорона вод при зрошенні сільськогосподарських угідь.

Охорона природних вод при зрошуванні полягає в наступному:

• дотримання витрат води на зрошення окремих сільськогосподарських культур згідно зі зрошувальними нормами;

• облаштування належним чином зрошувальних ділянок прибережними водоохоронними зонами і дотримання встановлених законодавством вимог щодо здійснення господарської діяльності в межах цих зон, а саме:

• заборона використання пестицидів;

• ліквідація кладовищ, скотомогильників, звалищ відходів, полів фільтрації, складів поливо-мастильних матеріалів та інших можливих джерел забруднення вод;

• заборона скидання неочищених стічних вод за рельєфом місцевості.

Тема 3. Охорона вод на тваринницьких комплексах.

Рідкі відходи, що утворилися на тваринницьких комплексах, практично не піддаються очищенню до нормативних вимог, тому скид їх до поверхневих водних об’єктів недопустимий. Такі відходи накопичуються у відстійниках, з наступним використанням для зрошення кормових угідь при відповідному розбавленні атмосферними водами, що накопичуються у спеціально облаштованих ставках.

Тема 4. Рибогосподарські водні об’єкти.

У раціоні людини їжа з риби та морепродуктів складає нині приблизно 10% від білкової продукції тваринного походження. До початку ХХ сторіччя цей показник для населення Російської держави був значно вищий і складав майже ¾. Це склалося історично і цьому сприяли такі чинники:

• наявність суттєво значної кількості риби в водоймах завдяки майже відсутності забруднення природних вод;

• відсутність гребель на річках, що не створювало перепон для розмноження анадромних, головним чином осетрових риб;

• відсутність холодильників для тривалого зберігання м’сних продуктів.

Риба та рибні продукти заготовлялися та зберігалися у засоленому вигляді, при чому до їжі йшла риба головним чином вищих ґатунків, так звана красна та біла.

Головними постачальниками риби вищих ґатунків були Каспійське, Азовське та Аральське моря.

Але з початком індустріалізації країни, зростаюча забрудненість поверхневих вод почала позначатися на зменшені рибних ресурсів. Особливо відчутний удар по внутрішнім рибним ресурсам країни був нанесений у середині ХХ сторіччя з початком масового будівництва гідроелектростанцій і одночасним розвитком зрошувального землеробства.

Будівництво першої гідроелектростанції на р. Волга – Волгоградської ГЕС призвело до зменшення запасів осетрових риб у Каспійському морі майже у 10 разів. Відповідно скоротилося виробництво чорної ікри. Рибопропускне устаткування, зроблене на Волгоградській греблі, в змозі було забезпечити прохід на нерест лише 5% стада осетрових. Решта була виловлена або загинула у нижньому б’єфі у перші 2-3 роки після перекриття Волги греблею. Зараз збереглася лише та частина стада осетрових Каспія, що здійснює нерест по р. Урал.

До початку розвитку рисівництва на Північному Кавказі Азовське море було одним з найрибопродуктивніших водойм у світі. У середині ХХ сторіччя вилов риби становив 80т/га водної поверхні. Створення Цимлянського водосховища на р. Дон і Краснодарського водосховища на р. Кубань для зрошування рисових чеків зменшило потрапляння прісної річкової води в Азовське море приблизно на 30 %. Це призвело до зниження рівня Азовського моря на 50-60 см. Рівень Чорного моря опинився вище, ніж в Азовському, і чорноморська вода почала надходити до азовської акваторії. В наслідок цього солоність азовської води протягом декількох років підвищилася з 7-11‰ до 15-17‰, тобто стала такою, я і в Чорному морі. Це призвело до зникнення унікальної азовської іхтіофауни: осетрові, стерлядь, рибець та ін. На зміну їй прийшов чорноморський бичок, який панував в азовській акваторії майже десятиріччя. Протягом 10 років, виконуючі державні плани добичі риби, запаси бичка були буквально вичерпані. На зміну бичку прийшла чорноморська хамса, яка нині є основним представником іхтіофауни Азовського моря.

Третя за значенням рибопродуктивна водойма дореволюційної Росії – Аральське море являє собою безстічне озеро, розташоване на півночі пустелі Кизилкум, на кордоні Казахстану та Узбекістану. Аральське море живиться стоком величезних річок Середньої Азії – Амудар’ї та Сирдар’ї. Завдяки інтенсивному випаровуванню його акваторія довгі часи зберігалася у певних межах. Але, починаючи з 50-х років минулого сторіччя, в наслідок розбирання стоку Амудар’ї і Сирдар’ї на зрошення бавовняних плантацій, надходження прісної річкової води до акваторії Аральського моря суттєво зменшилося. Згодом, на початку 80-х років ХХ сторіччя ці річки зовсім перестали доходити до морської акваторії. Рівень моря почав стрімко падати, а берегова лінія відступати в бік моря. Утворилася рукотворна Аральська пустеля, дихання якої відчувається над Західною Європою. Аральське море розпалося на три окремі водойми з гірко-солоною водою, де майже не залишилося живих істот. Населення покинуло берега Арала, залишивши в пустелі портові споруди і кораблі.

Існує ряд проектів відновлення рибопродуктивності Азовського і Аральського морів. За змістом ці проекти більш нагадують нереальну фантастику, ніж інженерні рішення. За висновком самих розробників реалізація проектів відновлення загублених морів потребує величезних коштів і можливе не раніш, ніж через 80-150 років. Слід пам’ятати, що ці моря були повністю загублені як рибопродуктивні водойми протягом 20-25 років.

Запаси осетрових Каспію зменшилися у 10 разів взагалі за 2-3 роки. Підраховано, що виробка електроенергії усіма дев’ятьма волжськими ГЕС ніяк не компенсує втрати від зменшення виробництва чорної ікри в наслідок загибелі осетрових після побудови першої греблі на р. Волга.

Регулювання річкового стоку і створення великих штучних водойм – водосховищ докорінно змінило стан розвитку рибного господарства в Україні. За короткий час майже повністю змінився видовий склад рибного населення. На зміну проходним і напівпроходним видам риб прийшли менш цінні озерні риби.

Середній вилов риби по Україні становить 1,3 т/га водної поверхні. Більш висока продуктивність досягається при ставковому вирощуванні риби – 4 т/га. В Донбасі багато рибних ставків створено завдяки шахтному водовідливу. Успішно використовуються для риборозводження ставки-охолоджувачі ТЕС, де розмножуються високопродуктивні теплолюбні види риб, такі як білий амур, товстолобик, лобань та ін. Так, у водоймі-охолоджувачі Зміївської ТЕС на Харківщині одержують рибної продукції понад 1000 т з 1 га водної поверхні..

Значні збитки рибному господарству завдають скиди неочищених і недостатньо очищених стічних вод, відсутність на водозабірних та водопропускних спорудах рибозахисних пристроїв, браконьєрство.